Головна   Додати в закладки Управління агрострахуванням в Україні | Реферат


Безкоштовні Реферати, курсові, дипломи - referatbank.com.ua Безкоштовні Реферати, курсові, дипломи - referatbank.com.ua | Реферат банк.
 Пошук: 

 

 




Управління агрострахуванням в Україні - Реферат


Категорія: Реферати
Розділ: Менеджмент
Розмір файла: 185 Kb
Кількість завантажень:
30
Кількість переглядів:
1976
Описання роботи: Реферат на тему Управління агрострахуванням в Україні
Дивитись
Завантажити


ЗМІСТ

Вступ

5

     

Розділ 1.

Теоретичні основи страхування ризиків при здійсненні підприємницької діяльності в сільському господарстві

8

 

1.1

Економічна суть ризику, специфічні ризики при торгівлі сільськогосподарською продукцією

8

 

1.2.

Загальна сутність страхування

17

 

1.3.

Економічна сутність страхування в сільському господарстві

24

         

Розділ 2.

Сучасний стан страхування сільського господарства в Україні

37

 

2.1.

Загальна організаційно-економічна характеристика НАСК „Оранта”, особливості укладання договорів сільськогосподарського страхування.

37

 

2.2.

Особливості та актуальні проблеми в сфері страхування в АПК

47

 

2.3.

Державне управління страхуванням в сільському господарстві

56

     

Розділ 3.

Шляхи до зниження ризиків при здійсненні підприємницької діяльності в АПК

65

 

3.1.

Концепція розвитку системи агрострахування

65

 

3.2.

Необхідність компенсації страхових виплат з боку держави

74

 

3.3.

Міжнародна практика розвитку системи страхування в агробізнесі

82

 

Висновки

94

   

Список літературних джерел

97

   

Додатки

102

Вступ

В умовах ринкової економіки, коли підприємства здійснюють підприємницьку діяльність на власний ризик, кожне підприємство відповідає за усі свої дії.

Сільськогосподарське виробництво є одним із найбільш ризикованих видів підприємницької діяльності. Ризиковість аграрного бізнесу визначає ряд факторів, таких як сезонність виробництва, залежність від погодних та кліматичних умов, тривалий період обороту капіталу, велика складність зміни асортименту продукції та технології, ряд інших причин. Дане твердження справедливе для сільського господарства всіх країн, але особливо великим ризикам підлягає сільськогосподарське виробництво країн, економіки яких розвиваються або перебувають в процесі трансформації. Аграрні реформи та становлення ринкових взаємовідносин, зміна форм власності та форм господарювання значно збільшують ступінь невизначеності соціально-економічних процесів в сільському господарстві і, відповідно, підсилюють вплив ризиків на аграрний бізнес. Зростає вплив макроекономічних рішень на діяльність кожного сільськогосподарського виробника. Можна стверджувати, що сама аграрна реформа є фактором ризику.

В Україні процеси реформування аграрного сектору проходять непросто. На сьогодні їх результатом є складний фінансовий стан сільськогосподарських підприємств, значне зменшення поголів’я сільськогосподарських тварин, збитковість тваринницької галузі, а також зниження рівня життя в сільській місцевості. Однією з причин такого стану є те, що на початку реформ в аграрно виробництві не були враховані можливі ризики реформування та їх вплив на результати діяльності сільгосппідприємств, а також не були напрацьовані адекватні інструменти та механізми їх мінімізації.

Стає зрозумілим, що система страхування як система мінімізації агро ризиків, як комплекс ефективних механізмів та інструментів держави та приватного сектору є необхідною складовою частиною ринкової інфраструктури та одним з базових елементів сталого розвитку галузі.

Дана робота присвячена вивченню явища агроризику та їх перенесення на страхові компанії з виробника. Це питання є дуже актуальним на сьогоднішній день, зважаючи на швидкі темпи інтеграції України в світове економічне середовище, та враховуючи потенціал нашої держави. Більш того, ця проблема є для України більш актуальною, ніж для багатьох інших країн тому, що лише порівняно недавно українські підприємства отримали змогу самостійно, без обмежень виходити на зовнішні ринки. Складна економічна ситуація в 90-х роках минулого століття та постійне підвищення конкуренції змусили українські підприємства виходити на зовнішні ринки, де вони зіткнулися з новими ризиками, з якими не всі підприємства могли успішно справитися.

Мета даної роботи полягає в вивченні теоретичних аспектів страхування ризиками, які виникають при здійсненні підприємницької діяльності в сільському господарстві, обґрунтування шляхів покращення законодавчого та фінансового впливу держави в цьому процесі. Метою допомоги держави є розвиток страхової інфраструктури, стандартизація умов страхування, зниження вартості страхових продуктів для сільськогосподарських користувачів та підвищення якості страхових продуктів. Враховуючи те, що в агробізнесі підприємства стикаються з багатьма різними ризиками, то для окремих видів ризику потрібно розробляти окремі методи їх страхування.

Завданням даної роботи є дослідити і проаналізувати специфічні ризики, які характерні для агробізнесу, вивчити механізми їх страхування, дослідження законодавчої бази сфери страхування в АПК та сфери страхування вцілому, виявлення особливостей системи страхування для аграрного комплексу в зарубіжних країнах.

Об’єктом дослідження є ринок страхування та галузь страхування аграрних ризиків, особливості відносин між страхувальником та страховиком та роль держави у цих відносинах.

Предмет дослідження - теоретико-методичні засади формування системи страхування аграрних ризиків та організація механізму страхового захисту урожаю сільськогосподарських культур і майна сільгоспвиробників внаслідок природно-кліматичних ризиків.

Галузь страхування в агробізнесі описується з точки зору її позитивних та негативних рис, перспектив розвитку. Обґрунтовано викладаються шляхи подолання недоліків, що існують на сучасному етапі, пропозиції щодо заходів для урядових та неурядових організацій, які прискорять розвиток, зростання, підвищення глобальної та регіональної захищеності сільгоспвиробників від агроризиків, що неодмінно позитивно вплине на ефективність їх функціонування як на вітчизняному так і на зарубіжних ринках.

В роботі використовувалися такі методи дослідження як: історичний , логічний методи, метод спостереження, загальнонаукові методи, а також економічні методи дослідження.

В даній магістерській роботі присутні такі елементи наукової новизни:

1) узагальнення теоретичних основ функціонування ринку аграрного страхування;

2) опрацювання методики розрахунку та розрахунок платежів при страхуванні урожаю сільгоспкультур;

3) розробка концепції розвитку системи агрострахування.

Правильне управління сільськогосподарськими ризиками здатне підвищити стабільність доходів від агробізнесу, підвищити конкурентоспроможність вітчизняних сільгоспвиробників на зовнішньому ринку, сприятиме більш інтенсивному залученню іноземних інвестицій в агропромислових комплекс, а також підвищити прибутковість окремих операцій завдяки зменшенню втрат від настання неочікуваних або не застрахованих подій. Дана робота присвячена шляхам досягнення такого результату

Розділ 1. Теоретичні основи страхування ризиків при здійсненні підприємницької діяльності в сільському господарстві

1.1 Економічна суть ризику, специфічні ризики при торгівлі сільськогосподарською продукцією

Передумовою виникнення страхових відносин є ризик, без якого не існує страхування, бо без ризику немає страхового інтересу. Поняття ризику пов"язується з усвідомленням небезпеки, загрози, ненадійності, невизначеності, непевності, випадковості, збитку. На думку дослідників, термін «ризик» походить від латинського слова «resecum» — скеля або небезпека зіткнення з нею. Протягом тривалого часу поняття ризику не лише асоціювалося з багатозначними негативними проявами життєвих ситуацій, а й часто вживалося як їх синонім.

В економічній літературі відомі численні спроби сформулю­вати теоретичні визначення поняття ризику. Найбільш послідов­ним серед них є твердження, згідно з яким ризик у своїй першо­основі є невизначеністю.

Стан невизначеності можливий у кожній суспільно-економічній ситуації, якщо наперед не можна виявити причинно-наслідкового зв"язку між основними елементами процесу господарської діяльності чи суспільного буття. Невизначеність породжується непередбачуваністю кінцевого результату, який може або збігатися з очікуваним, або бути ліпшим чи гіршим за нього. В умовах невизначеності кінцевий результат можна передбачити лише наближено, узявши одне з потенційно можливих значень. Така невизначеність зумовлюється, як правило, суб"єктивним сприйняттям реальних явищ. Поняття ризику, на противагу поняттю невизначеності, має практичне застосування, а тому його зміст потребує об"єктивного визначення. Отже, потрібний перехід від суб"єктивно сприйманої непевності, випадковості до об"єктивного поняття ризику, що на ній базується. Єдиний спосіб такого переходу — оцінити непевність (випадковість) кількісними методами, надавши їй реальних числових значень. Звідси випливає: ризиком буде визна­но лише таку невизначеність, яку можна оцінити кількісно.

Сільськогосподарське виробництво в будь-якій країні світу завжди відноситься до високоризикованого виробництва. Тим не менше, у спеціальних наукових дисциплінах, пов"язаних з управлінням ризиком, цій галузі уваги практично не приділяється. Аналіз літературних джерел показує, що дуже часто поняття "сільськогосподарський ризик" у класифікації видів ризиків не використовується. Лише в деяких виданнях можна знайти опис специфічних ознак сільськогосподарських ризиків, що виділяє їх із загальної класифікаційної сукупності.

Крім того, транспортування та зберігання сільськогосподарської продукції несе в собі підвищений ризик, який обов’язково потрібно враховувати при здійсненні зовнішньоекономічних операцій.

По своїх характеристиках сільськогосподарські ризики можна цілком віднести до категорії ризиків, що являють собою небезпеку нанесення збитку сільськогосподарському підприємству (чи господарству сільського товаровиробника) внаслідок порушення нормального ходу виробничого процесу. Під нормальним виробничим процесом ми розуміємо виробничий процес, що проходить при таких погодних умовах, коли сільськогосподарське підприємство одержує врожай не нижче середніх значень для даної природно-кліматичної зони. Основними ознаками сільськогосподарського ризику є, по-перше, його галузева приналежність й, по-друге, конкретизація об’єкта, на який цей ризик спрямований — на виробництво. Для порівняння ми приведемо визначення промислових ризиків: "Під промисловими ризиками розуміють небезпеку нанесення збитку підприємству й третім особам внаслідок порушення нормального ходу виробничого процесу.” Крім того, до них відносять небезпеку ушкодження чи втрати виробничого устаткування і транспорту, руйнування будинків й споруджень у результаті впливу таких зовнішніх факторів, як сили природи й злочинні дії. Порівняння визначень промислового й сільськогосподарського ризиків дозволяє виявити в них аналогії, які, у свою чергу, приводять до наступного висновку. Сільськогосподарський й промисловий ризики можуть бути об"єднані в один великий клас (чи вид) ризиків — виробничий. І той і інший ризики пов’язаний зі збитками виробництву, що викликані різними видами небезпечних подій. При цьому порушується нормальний виробничий процес.

Особливості сільськогосподарського ризику визначаються специфікою виробництва в галузі. Якщо для промисловості найбільш серйозними порушеннями виробничого процесу є відмова машин й устаткування, аварійні ситуації, то для сільськогосподарського виробництва такими порушеннями є зміни в процесах органогенезу (росту й розвитку рослин) у рослинництві, що приводять до ушкодження й загибелі сільськогосподарських культур. У тваринництві порушення виробничих процесів приводить до хвороб й загибелі тварин.

Небезпечні зміни виробничого процесу в промисловості й у сільському господарстві, крім різних джерел ризикових подій, мають й загальний. У якості його виступають несприятливі погодні умови. Однак для промислових підприємств вони представлені, як правило, такими стихійними лихами, як землетрус, зсуви, урагани, смерчі, виверження вулкана. Для сільського господарства вони також небезпечні, але на відміну від промисловості тут також має значення сполучення не особливо небезпечних погодних факторів, що можуть у значній мірі знизити корисний виробничий ефект.

Рис.1. 1 Структура агроризиків для сільгоспвиробників в Україні

Джерело: Офіційний сайт Міністерства аграрної політики www.minagro.gov.ua

На Рис. 1.1 зображено узагальнену структуру ризиків, з якими зустрічається сільгоспвиробник при вирощуванні сільськогосподарських культур. Як видно, найбільш загрозливими є ризики породжені несприятливими кліматичними умовами, тобто менш контрольованими та більш небезпечними.

Слід детально розібратися які саме кліматичні ризики розрізняють в сільському господарстві, їх значення та особливості. Страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень проводиться на випадок їх загибелі чи пошкодження внаслідок:

· Вимерзання, заморозку, заморозку, граду, зливи, бурі, урагану, посухи, повені, селю, пожежі;

· Вимокання, випрівання, якщо це сталося внаслідок стихійного лиха[1]

Вимерзання- вважається повна загибель посівів або пошкодження окремих рослин сільськогосподарської культури внаслідок дії низьких температур. Найбільш поширені випадки загибелі та пошкодження озимих і багаторічних трав посіву минулих років взимку при незначному сніговому покриві. Тому при визначенні причини загибелі посівів у період перезимівлі необхідно встановити за даними гідрометеослужби не лише термін значного пониження температури, а й висоту снігового покриву.

Вимоканням вважається загибель або пошкодження рослин внаслідок довготривалого стояння води на поверхні грунту, або надлишкового його зволоження. Загибель рослин у таких випадках ви­никає від нестачі кисню, що призводить до удушення рослин. Загиблі від вимокання рослини мають блідо-жовте, а при тривалому стоянні води — темно-буре забарвлення.

Випрівання - це загибель озимих культур під дією товстого шару снігу. Особливо небезпечний глибокий сніг, який випав на свіжу або талу землю.

Льодова кірка. Великої шкоди озимим завдає льодова кірка, яка утворюється внаслідок тривалих відлиг. Вона буває висячою і притертою. При висячій кірці є невелика відстань між нею і поверхнею грунту. Рано навесні при значній сонячній радіації рослини під кіркою починають інтенсивно дихати, внаслідок чого дуже виснажуються. Кірку руйнують важкими рубчастими котками.

Більш небезпечною для озимих є притерта льодова кірка, коли лід щільно вкриває всю поверхню ґрунту, а іноді проникає навіть у зону розміщення вузла кущення. Наявність її при значному пониженні температури у більшості випадків призводить до повної загибелі озимих. У боротьбі з нею ефективне снігозатримання. Якщо кірка утворюється навесні під час танення снігу, по полю розкидають торф, попіл, перегній.

Відлиги, особливо інтенсивні, шкідливі для зимуючих культур. Під час відлиг при наявності снігового покриву талі води можуть утворювати льодову кірку; за відсутності снігового покриву може поновитися вегетація, що значно знижує морозостійкість рослин,

Під час заморозків температура повітря знижується до 0° і нижче. Заморозки викликають не лише затримку або передчасне припинення вегетації і формування зерна, а й призводять до часткової або повної загибелі урожаю. Особливо негативно впливають на рослини довготривалі заморозки, навіть коли вони не дуже інтенсивні. Короткочасні заморозки багато рослин переносять порівняно легко.

Посуха. Відсутність дощів протягом довготривалого періоду призводить до значного пониження вологості ґрунту і повітря. В результаті чого порушується нормальна життєдіяльність рослин, значно знижується урожайність сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень. Посуха може виникати протягом усього вегетаційного періоду рослин. Розрізняють три види посухи: весняна, літня й осіння.

Випадання граду найчастіше усього супроводжується громовицею, бурею. Найчастіше град випадає в Автономній Республіці Крим. Град випадає вузькою смугою у 10-20 км. Він спричиняє різноманітні пошкодження у вигляді перелому стебел, повного або часткового збивання колосків у зернових культур, збивання листків, плодів і цвіту у багаторічних та виноградних насаджень, розщеплення стебел, часткове пошкодження стебел, листків, пагонів і плодів. Механічне пошкодження рослин, наявність темних плям на стеблах є переконливими доказами градобою.За величиною градових плям та їх частотою можна судити про інтенсивність цього лиха.

Бурею вважається сильний вітер, швидкість якого не менше 15,3 м/сек. (8 балів за шкалою Бофорта).Буря завдає механічного пошкодження рослинам у вигляді ламан­ня стебел, листя. Окрім того, на підвищених місцевостях вона часто видуває поверхневий шар ґрунту, оголює кореневу систему рослин, а у низинах - засипає рослини мілкими частками (пилом) землі. Доказами про наявність бурі свідчать такі ознаки, як пошкодження дерев, дахів, тинів, ожередів і т. ін. Необхідно мати на увазі, що інколи видування поверхневого шару та засипання рослин виникає внаслідок звичайних вітрів, які віють ("гуляють") довготривалий час. Таке явище не нале­жить до переліку страхових подій, при настанні яких Страховик (якщо це не передбачено договором страхування) зобов"язаний відшкодувати збитки, понесені Страхувальником. У цьому випадку слід правильно і чітко розмежувати пошкодження бурею від пошкоджень посівів звичайними довготривалими вітрами.

Злива- інтенсивний, короткочасний дощ, при якому випало опадів більше 30 мм за період часу менше однієї години.

Внаслідок зливи відбувається вимивання рослин, оголення кореневої системи, ламання стебел, збивання цвіту і плодів, вилягання рослин. На схилах, в результаті сильних потоків води, як правило, утворюються глибокі канави (вимоїни), а на низинних місцях полів часто спостерігається замулення посівів, утворення на поверхні значного шару нанесеної землі. Таких ознак достатньо для установлення наявності пошкоджень від зливи.

Ураган - це вітер руйнівної сили і значної тривалості, швидкість якого перевищує ЗО м/сек.Вітер руйнівної сили і значної тривалості наносить суттєву шкоду посівам сільськогосподарських культур, особливо садам, виноградникам та ягідникам. Посіви культур вилягають, колоски при дозріванні вимолочуються, зерно осипається, можливе ламання рослин соняшника та виривання їх Із землі з корінням. Ураган оббиває плоди у садах, ягоди винограду та ягідних культур. Він пошкоджує самі дерева, лозу винограду, кущі та насадження ягідних культур.

Повінь - це затоплення посівів сільськогосподарських культур внаслідок стихійного лиха - розливу річок під час дощових та додощових паводків, заторів, запорів, вітрових нагонів, прориву на штучних водоймищах дамб, внаслідок стихійного лиха. Довготривалі дощі, часті зливи також можуть спричинити затоплення посівів. В такому випадку ґрунт перезволожений, поверхневі води з"єднуються з підґрунтовими водами і утворюється суцільний водостій на поверхні посівів. За таких умов, коли рослини повністю залиті водою, вони гинуть. На тих посівах, що частково підтоплені, у подальшому інтенсивно розвиваються різного роду хвороби, які пошкоджують рослини і, як наслідок- загибель посівів, і недоотримання урожаю. У такому випадку обов"язково проводиться огляд посівів безпосередньо на місці, про що складається акт довільної форми. Окрім того, слід отримати довідку від гідрометеослужби про стан погодних та метеорологічних умов, що мали місце у даному регіоні за вегетаційний період.

Пожежа - це виникнення та/або поширення вогню поза межами місць спеціально призначених для його розведення та підтримування, і здатного поширюватися самостійно; удар блискавки, а саме: перехід розряду блискавки на рослини чи дерева та кущі з виникненням пожежі; вибух з виникненням пожежі.

Поразка блискавкою та дія підземного вогню у системі гідрометеослужби визначається терміном "гроза", як небезпечне метеорологічне явище.

Ознаки надзвичайних випадкових ситуацій визначаються уповноваженими державними органами, а саме: органами з питань гідрометеорології, пожежної безпеки, геології та використання надр.

При визначенні причин загибелі або пошкодження сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень слід мати на увазі, що хвороби і шкідники мають масове поширення, які вражають майже усі культурні рослини.

Слід також пам"ятати, що посіви озимих культур у період перезимівлі потерпають від снігової плісені, яка з"являється навесні після танення снігу. На рослинах утворюється наліт білуватого або сіруватого кольору. Пошкоджені листки загнивають або засихають, на посівах утворюються плішини. ( див.Табл.2.2, ст.41).

Для різних куточків України притаманні різні природні ризики (див. Табл.1.1) Це, безперечно, враховують як страхові компанії так і виробники сільгосппродукції.

Табл. 1.1

Найбільш характерні сільськогосподарські ризики для регіонів України

Регіон України

Найбільш характерні агроризики

Західний Лісостеп

приморозки ,град, часті зливи

Центральний Лісостеп

вимерзання, посухи, град

Східний Лісостеп

град, вимерзання, посухи та пожежі

Північний Степ

зливи, посуха та пов’язані з нею пожежі

Донецькій височина

сильні зливи, іноді з градом, загроза сильної посухи та локальних пожеж

Південний Степ

посуха та пожежа, небезпечними також є зливи з градом

Джерело: Електронне видання www.volyn.com, №226 , 5 Серпня, 2004 р

Ознаки надзвичайних випадкових ситуацій визначаються уповноваженими державними органами, а саме: органами з питань гідрометеорології, пожежної безпеки, геології та використання надр.

Ще одна важлива специфічна характеристика сільськогосподарського ризику полягає в тім, що й тварини, й сільськогосподарські посіви відносяться до живої природи, тому якщо розглядати сільськогосподарський ризик з позицій страхування, саме на цій підставі варто виділяти його серед інших видів ризику.

Вплив на ризик включає три групи методів: зниження, збереження й передачу ризику. Кожний з цих методів можна застосувати до сільськогосподарського ризику. Метод зниження ризику дозволяє або зменшити ймовірність несприятливих подій, або спрямований на зменшення розмірів можливого збитку. Останнє для аграрного виробництва має вирішальне значення, оскільки зовсім виключити вплив несприятливих погодних умов неможливо. Для сільгоспвиробництва зниження ризику досягається біологічними способами захисту, що припускають виведення сільгоспкультур, стійких до посух, заморозків й т.п. Селекція дозволяє створювати такі сорти й види рослин, що пізно зацвітають, що дозволяє захищатись від пізніх весняних заморозків. Крім того, зниження ризику досягається спеціальними агротехнологічними прийомами, що розраховані на визначений вид погоди: зрошення, боронування, снігозатримання.

1.2 Загальна сутність страхування

Термін «страхування», на думку західних філологів, має латин­ське походження. В основі його — слова «securus» і «sine cura», які означають «безтурботний». Отже, страхування відбиває ідею застереження, захисту та безпеки. У багатьох слов"янських мовах, у тому числі й в українській, виникнення терміна «страхування» пов"язують зі словом «страх».

Офіційне тлумачення цього терміна в Україні наведено в Законі «Про страхування»: «Страхування — це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів грома­дян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чин­ним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів».[2]

У Законі зафіксовано головні елементи, що формують поняття страхування. Це, насамперед, мета страхування — захист майнових інтересів фізичних і юридичних осіб. Наголошується, що захист забезпечується на випадок конкретних подій, перелік яких зафіксовано в чинному законодавстві або страхових договорах. Виокремлюються джерела грошових, коштів, що є ресурсами для страхових виплат.

Страхування є, насамперед, системою економічних відносин між конкретними суб"єктами господарювання, де, з одного боку, діють страхувальники, а з іншого - страховики. Важливою передумовою застосування страхування є майнова самостійність суб"єктів господарювання і їхня зацікавленість у переданні відповідальності за наслідки ризику спеціалізованим формуванням.

Чим ця зацікавленість більша, тим і потреба у страхуванні вища. Саме в такій площині страхування розглядається у працях учених багатьох країн ринкової орієнтації. Поняття страхування є неповним і тоді, коли воно не передбачає надійності і превентивного спрямування захисту.

З урахуванням щойно сказаного можна дати таке визначення поняття «страхування»:

Страхування — це двосторонні економічні відносини, які полягають у тому, що страхувальник, сплачуючи грошовий внесок, забезпечує собі (чи третій особі) у разі настання події, обумовленої договором або законом, суму виплати з боку страховика, який утримує певний обсяг відповідальності і для її забезпечення поповнює та ефективно розмішує резерви, вживає превентивні заходи, спрямовані на зменшення ризику, а при потребі перестраховує частину своєї відповідальності.

Зміст страхування, як і інших категорій, розкривається в його функціях. Радянські економісти, визначаючи функції страхування, не торкалися його сутності, вважаючи, що функції страхування ".є зовнішніми формами, які дають змогу виявити особливості страхування як ланки фінансової системи. Категорія фінансів виражає свою економічну сутність передусім через розподільну функцію. Ця функція набуває конкретного, специфічного виявлення у функціях, притаманних страхуванню, - ризикованій, попереджувальній і заощаджувальній"[3].

За умов, коли радянській державі належало понад 9/10 усіх виробничих фондів і фінансових ресурсів, страхування було монополізоване і дуже обмежене щодо можливостей розвитку. Воно, як правило, не поширювалося на об"єкти державної власності. Включення страхування до фінансів мало значною мірою суто фіскальну мету. Були часи, коли умови страхування не передбачали створення перехідних резервів. Значні суми штучно створеного перевищення надходжень над витратами зараховувались до бюджету.

Інша ситуація спостерігається в ринковій економіці, коли страхування відбувається на комерційних засадах. (Це не стосується обов"язкового соціального страхування, де страхові операції не передбачають отримання прибутку.) Воно стає важливим напрямком підприємницької діяльності й розглядається як окрема галузь (індустрія). Природно, що кожна страхова компанія, як і будь-яке інше підприємство, має власне фінансове господарство, за допомогою якого забезпечує свою статутну діяльність. У цій частині страхування належить до сфери фінансів підприємств і галузей.

Отже, страхування не вміщується в рамки традиційного вузького розуміння фінансів як економічних відносин, що виникають у процесі формування, розподілу та використання доходів і грошових фондів. До речі, в англійському словнику страхових термінів страхування визначається "як система передання ризику і його комбінування". Тобто у країні, де виникла більшість класичних видів страхування, зміст останнього пов"язують, насамперед, із переданням ризику від страхувальника до страховика. Створення і використання грошових фондів підпорядковується головній меті - забезпеченню можливості страховикові здійснювати свою діяльність.

Існує також тісний взаємозв"язок між страховою і кредитною діяльністю. Населення багатьох країн надає перевагу заощадженню своїх коштів через страхові компанії, укладаючи з ними договори на страхування життя та здоров"я. До продажу страхових полісів нерідко залучаються й банки.

Завдяки страхуванню акумулюються великі кошти, які до настання страхових випадків використовуються передусім як джерело кредитних ресурсів. Страхові поліси можуть бути гарантіями повернення позик. Матеріальні цінності, що їх у разі кредитування банки приймають як заставу, мають бути застраховані. Отже, існує тісний взаємозв"язок між страхуванням і кредитом. Але це не дає підстав для ототожнення специфічних економічних відносин, що становлять зміст страхування, з поняттям кредиту.

Останнім часом під впливом західної теорії вдаються до розширеного тлумачення фінансів, виокремлюючи 5 великих сфер їх функціонування: фінанси державні, фінанси галузеві, кредит і грошовий обіг, ринок цінних паперів, страхування[4] . Ця концепція надає фінансам широкого змісту, який виводить їх далеко за межі розподільної категорії. У цьому контексті страхування стає на один рівень із кредитом, державними фінансами, фінансами галузей, фондовим ринком.

У світовій практиці страхові послуги як об"єкт специфічних відносин, що становлять зміст страхування, розглядаються як складова фінансових послуг. Так, у п. 5 Додатка з фінансових послуг до ухваленої 15 квітня 1994 року Генеральної угоди з торгівлі послугами зазначено: "Фінансові послуги охоплюють страхові послуги і ті, що, належать до страхових, а також усі банківські та інші фінансові послуги (крім страхування)"[5] З цього визначення випливає також, що страхування, як і кредит та цінні папери, є складовою ланкою фінансів У їх широкому розумінні. Такий підхід підвищує можливості активнішого і водночас ефективнішого застосування кожної із зазначених ланок у складному механізмі ринкової економіки.

З урахуванням наведених аргументів слід підходити й до визначення та характеристики функцій страхування, які в сукупності мають конкретизувати його зміст у сучасних умовах. З цих міркувань страхування виконує такі функції:

· Ризиковану,

· створення і використання страхових резервів (фондів),

· заощадження коштів,

· превентивну.

Ризикована функція страхування. Вона полягає в переданні за певну плату страховикові матеріальної відповідальності за наслідки ризику, зумовленого подіями, перелік яких передбачено чинним законодавством або договором. Чим вищі ймовірність і розмір ризику, тим і плата за його утримання, обчислена на підставі тарифів, визначених за допомогою актуарних розрахунків, більша. У разі настання страхового випадку страхувальник висуває страховикові вимогу щодо відшкодування збитків (виплати страхових сум). Ризикована функція відбиває процес купівлі-продажу страхової послуги.

Функція створення і використання страхових резервів (фондів). Страхування стає можливим лише за наявності у страховика певного капіталу, достатнього для забезпечення покриття збитків (у разі їх виникнення), заподіяних страхувальникові стихійним лихом, нещасним випадком чи іншою страховою подією. Власними коштами покрити таку потребу у грошових виплатах страховик, здебільшого, не в змозі. Тому кожний страховик створює систему страхових резервів. Нагромадження й використання таких резервів характерні для страхової діяльності.

У формуванні й використанні страхових резервів виявляється перерозподіл коштів між страхувальниками. Ті з них, для яких у певному періоді не настала страхова подія, сплативши страхові внески, не отримують жодних виплат. І навпаки: страхувальникам, які зазнали серйозних збитків від страхового випадку, виплачується відшкодування в сумах, значно більших за внесені страхові платежі.

Формування страхових резервів - це спосіб концентрації та використання коштів, необхідних не лише для розподілу між усіма страхувальниками збитків, зумовлених страховими випадками поточного періоду, а й для відповідного покриття можливих масштабніших збитків, що можуть припасти на окремі роки наступних періодів.

У тій частині страхових платежів, яка спрямовується на ведення справи, перерозподіл коштів спостерігається меншою мірою. Те саме стосується й формування прибутку від страхової діяльності. Його джерелом є частина навантаження на нетто-ставку страхового тарифу та економія коштів, призначених на ведення справи.

Функція заощадження коштів. У більшості країн світу першість за обсягами страхових премій посідає особисте страхування (на дожиття, пенсій, ренти тощо). Проте виплати, пов"язані із втратою життя і здоров"я внаслідок нещасного випадку, становлять менш як 10%. Решта припадає на заощадження. Вони виплачуються з урахуванням інвестиційного доходу в разі дожиття застрахованого до певного віку або події.

Населенню часто вигідніше заощаджувати кошти у страховій системі, ніж у банках. Припустимо, що громадянин А вніс 7500 грн на строковий депозитний рахунок у комерційному банку, а громадянин Б придбав поліс змішаного страхування життя на 25000 грн терміном на 10 років, сплативши за перші три роки 7500 грн премій. У разі нещасного випадку банк може видати громадянинові А кошти лише в межах залишку вкладу (з урахуванням відсотків). Якщо така біда спіткає громадянина Б, то страхова компанія виплатить йому грошову допомогу, виходячи зі страхової суми і коефіцієнта втрати працездатності. На випадок тривалої втрати працездатності фінансове забезпечення громадянина Б буде (особливо в перші роки дії страхового договору) у кілька разів більше, ніж у громадянина А. У разі гострої потреби в коштах страхувальник може достроково припинити дію договору, повернувши належну йому суму заощаджень.

Сприяючи розвитку заощаджувальних видів страхування, держава має змогу активно впливати на вирішення соціальних проблем, пожвавлювати грошовий обіг, підвищувати купівельну спроможність національної валюти, збільшувати інвестиційні можливості країни. Тому парламенти та уряди багатьох країн усіляко сприяють виявленню заощаджувальної функції страхування: створюються пільгові умови оподаткування страхових внесків і виплат, страхових вкладів, які переходять у спадщину, доходів компаній тощо. Вживаються й інші ефективні заходи.

Превентивна функція. Учасники страхування, і насамперед страховики та страхувальники, зацікавлені зменшити наслідки страхових подій. З цією метою вдаються до правової та фінансової превенції.

До правової превенції належать передбачені чинним законодавством або договорами страхування застереження, згідно з якими страхувальник повністю або частково позбавляється страхових відшкодувань. Вони охоплюють випадки протиправних дій або бездіяльності з боку страхувальника щодо застрахованих об"єктів. Наприклад, страховики не покривають матеріальних збитків, що їх зазнали потерпілі, перебуваючи у стані алкогольного чи наркотичного сп"яніння, а також не передбачають страхових відшкодувань у разі самогубства, навмисного пошкодження власного майна і здоров"я.

Перелік ризикованих об"єктів, які не приймаються на добровільне страхування, та можливих відмов щодо виплати відшкодування може бути складений у разі страхування як фізичних, так і юридичних осіб.

Фінансова превенція полягає в тому, що частина страхових премій спрямовується на фінансування превентивних заходів. Добре зарекомендувала себе практика 70-80-х років, коли страхові ресурси використовувалися з метою спорудження й обладнання технікою пожежних депо, придбання медикаментів і утримання персоналу служб, що мали своїм завданням боротьбу з інфекційними захворюваннями сільськогосподарських тварин, фінансування заходів із запобігання дорожньо-транспортним пригодам і т. ін. Нині не передбачено обов"язкового створення фонду запобіжних заходів. Через це значно ускладнюється виконання страхуванням превентивної функції. Можливості страхування істотно звужуються, коли виникають суперечності між функціями, що характеризують сутність категорії страхування, і чинним правовим забезпеченням їх нормального виявлення.

Зазначені функції страхування є специфічними. Проте водночас у сфері страхової діяльності виявляються й функції, притаманні фінансам у цілому (наприклад, контрольна функція), та функції інших суміжних вартісних категорій (наприклад, ціни, коли йдеться про формування страхових тарифів, оцінку об"єкта страхування, з"ясування розміру завданих збитків).

Але, основною функцією страхової системи є регулювання щодо відособлених систем, які в сукупності утворюють єдину економічну систему. Очевидно, що ця функція повинна здійснюватися в оптимальному режимі, для того щоб практично всі стихійні відхилення, що відбуваються в окремих господарствах, були компенсовані, і щоб процес соціально-економічного розвитку відбувався планомірно.

АПК, зокрема сільське господарство, має тісно взаємодіяти із страховим ринком, що передбачає можливість планового утворення страхових резервів у межах страхової системи.

1.3 Економічна сутність страхування в сільському господарстві

Страхування майна сільськогосподарських підприємств (урожаю сільськогосподарських культур, багаторічних насаджень, тварин) має певні особливості.

Сільськогосподарське підприємство має право страхувати будь-яку частину свого майна за повною вартістю (вибіркове страхування).

Окремо від власного майна можуть страхуватися основні фонди, що передані в оренду іншим підприємствам та організаціям.

У разі страхування майна підприємств вирізняють два типи договорів:

а) страхування від вогню, удару блискавки, вибуху;

б) комплексне або розширене страхування «від вогню та інших випадків», яке включає, крім ризиків пожежі і вибуху, додатково такі страхові події: землетрус; зсув; обвал; буря; ураган;повінь; град, злива; осідання ґрунту; затоплення; шторм; цунамі;туман; пошкодження майна водою з водопровідних, каналізаційних, опалювальних систем; крадіжки зі зломом (пограбування).

Але перш ніж приймати рішення про страхування, необхідно проаналізувати ті ризики, на які наражається сільськогосподарське підприємство. Адже не всі ризики можна і потрібно страхувати.

Якщо сільгоспвиробник вже має багаторічний досвід вирощування культури, то він, безумовно, добре знає, які природно-кліматичні ризики в даній місцевості є найбільш небезпечними для виробництва цієї культури і наскільки часто вони трапляються. Якщо ж у виробника такого досвіду немає, то ми радимо спершу опитати з цього приводу сусідів, а також проконсультуватися у головного агронома обласного управління сільського господарства, який може надати йому пораду на підставі зібраних статистичних даних та власного досвіду.

Сільгоспвиробник може усунути наявні ризики іншими доступними підприємству способами. Наприклад, можна застосовувати стратегію уникнення ризику, тобто обирати такі види діяльності, які є менш доходними, але й менш ризикованими. Можна здійснювати диверсифікацію виробництва чи діяльності, аби одні й ті самі ризики не загрожували діяльності господарства в цілому, а стосувалися лише його окремих напрямків. До методів диверсифікації належить також географічна диверсифікація, тобто вирощування культур на віддалених один від одного полях. Можна, нарешті, просто накопичувати кошти на випадок несприятливих подій, тобто займатися самострахуванням.

Страхування, по суті, означає передачу ризиків іншій стороні – страховій компанії, і робиться це за певну плату. Тому здійснювати страхування доцільно лише відносно тих ризиків, які не можна нівелювати іншими способами. Нарешті, слід мати на увазі, що страхові компанії можуть не погодитися приймати певні ризики на страхування. Приймаючи об’єкти на страхування, страхові компанії керуються ознаками, за якими вони відносять певну подію до страхового ризику.

Якщо після ретельного аналізу ризиків, які загрожують діяльності підприємства, було прийняте рішення про необхідність страхування певних сільськогосподарських культур від певних ризиків, то наступним кроком у здійсненні страхування буде вибір форми страхування та страхової компанії.

Вибір форми страхування. Згідно з чинним в Україні законодавством, існує дві форми страхування: добровільне та обов’язкове:

Добровільне страхування – це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Основні умови добровільного страхування встановлюються правилами страхування, що розробляються страховою компанією та затверджуються уповноваженим органом виконавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю. Різні страхові компанії можуть пропонувати різні умови страхування одного й того ж об’єкту від одних і тих самих ризиків. Тому страхувальник має змогу обирати ту страхову компанію, яка пропонує найприйнятніші для нього умови. Крім того, страхувальник може узгоджувати зі страховиком умови страхування, які потім закріплюються в договорі страхування. Страховики мають право займатися лише тими видами добровільного страхування, які зазначені в ліцензії.

Обов’язкове страхування – це страхування, яке здійснюється на підставі відповідних законодавчих актів, якими передбачено види обов’язкового страхування, порядок та правила його проведення, перелік об’єктів, що підлягають страхуванню, перелік ризиків, форми типового договору, особливі умови ліцензування, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів.

Згідно з Законом України “Про страхування”1 (Стаття 7, пункт 11)[6], обов’язковим є “страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності”. Водночас, законодавство не передбачає відповідальності за не страхування, отже, в даному конкретному випадку обов’язковість не означає обов’язковості участі сільськогосподарських виробників у такому страхуванні. В чому тоді полягає обов’язковість? В разі, якщо Ви вирішите брати участь в обов’язковому страхуванні врожаю, таке страхування здійснюватиметься з дотриманням умов, порядку і правил, встановлених відповідною Постановою Кабінету Міністрів.

Умови, порядок та правила проведення обов’язкового страхування врожаю закріплені в Постанові Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 року № 1000 “Про затвердження Порядку і правил проведення обов’язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності”.

У 2002 році Українською освітньою програмою реформ було видано посібник “Як застрахувати врожай”[7], підготовлений спільно фахівцями Міністерства аграрної політики України, Проекту Міжнародної фінансової корпорації “Розвиток агробізнесу в Україні”, Асоціацією страховиків в аграрному секторі економіки України, Національної акціонерної страхової компанії “Оранта” та Української освітньої програми реформ (УОПР). Посібник містить докладне роз’яснення щодо застосування обов’язкового страхування врожаю деяких сільськогосподарських культур в Україні.

Вивчивши та порівнявши можливості, які пропонують Вам страхові компанії за добровільною та за обов’язковою формою страхування, Ви можете обрати ту форму, яка Вам найбільше підходить.

Обираючи страхову компанію, крім аналізу інформації про саму компанію, слід також проаналізувати основні умови страхування, які вона пропонує. Аби бути в змозі оцінити основні умови страхування, необхідно розумітися на таких поняттях :

1. Об’єкт страхування

2. Страхова вартість

3. Збиток (страховий)

4. Страхове відшкодування (страхова виплата)

5. Страхова сума

6. Франшиза та покриття

7. Страхова премія (внесок, платіж)

8. Страховий тариф

9. Фактична вартість страхування

Зупинимося на кожному з цих понять окремо.

1. При страхуванні виробництва сільськогосподарських культур об’єктом страхування можуть бути:

· затрати, понесені господарством на виробництво культури,

· майбутній очікуваний врожай культури,

· майбутній очікуваний дохід від виробництва культури.

Слід зазначити, що при страхуванні сільськогосподарських культур в Україні на сьогодні застосовують лише страхування затрат та страхування очікуваного врожаю. Страхування доходу, що захищає виробника не тільки від падіння врожайності культури, але й від падіння закупівельної ціни, є досить розповсюдженим в розвинених країнах світу. Слід очікувати, що з часом українські страхові компанії також зможуть пропонувати сільгоспвиробникам страхування доходу.

2. Страхова вартість

Страхова вартість – це оціночна вартість об’єкту страхування, яка, за згодою страховика та страхувальника, вноситься до страхового договору.

А) Якщо об’єктом страхування є затрати, понесені господарством на виробництво культури. В цьому випадку страховою вартістю є сума планових затрат на виробництво культури (якщо страхова угода укладається до посіву культури), або сума фактичних затрат на виробництво культури (якщо страхова угода укладається після посіву культури).

Підставою для звернення за отриманням страхового відшкодування є повна загибель посівів на всій або частині посівної площі.

Б) Якщо об’єктом страхування є майбутній очікуваний врожай культури

В цьому випадку страхова вартість – це очікувана вартість майбутнього врожаю, тобто обсяг очікуваного врожаю, зазначений в договорі страхування, помножений на ціну реалізації, також зазначену в договорі страхування. Як правило, очікувана врожайність – це середній показник врожайності підприємства за період від 4 до 10 попередніх років. Підставою для звернення за отриманням страхового відшкодування є недоотримання (або неотримання) врожаю культури, порівняно з гарантованим рівнем, зазначеним в договорі страхування.

Формула (1.1)[8]

Страхова Вартість = [Очікувана вартість]´ [Площа] ´ [Ціна]

(3) Якщо об’єктом страхування є майбутній очікуваний дохід від виробництва культури.

В цьому випадку страхова вартість – це обсяг очікуваного доходу, зазначений в договорі страхування. Розрахунок очікуваного доходу відбувається за тим самим принципом, що й розрахунок страхової вартості очікуваного врожаю: береться середня врожайність господарства за певний попередній період (4 – 10 років) та множиться на очікувану ціну реалізації. Але відмінність страхування доходу від страхування врожаю полягає в тому, що після того, як в договір страхування внесено показник очікуваного доходу, саме по собі недоотримання врожаю не завжди є підставою для звернення за отриманням страхового відшкодування, адже при нижчому врожаї могли зрости ціни на культуру, і д .....

Страницы: [1] | 2 | 3 | 4 |




 




 

Записник:
Вибранних робіт  

На данній час, в нашій базі:
Реферати: 5481
Розділи по алфавіту:
АБВГДЕЖЗ
ИЙКЛМНОП
РСТУФХЦЧ
ШЩЪЫЬЭЮЯ

 

Ключеві слова: Управління агрострахуванням в Україні | Реферат

РефератБанк © 2017 - Банк рефератів, дипломні, курсові роботи - безкоштовно.