Головна   Додати в закладки Аналіз прямих витрат | Реферат


Безкоштовні Реферати, курсові, дипломи - referatbank.com.ua Безкоштовні Реферати, курсові, дипломи - referatbank.com.ua | Реферат банк.
 Пошук: 

 

 




Аналіз прямих витрат - Реферат


Категорія: Реферати
Розділ: Економічні теми
Розмір файла: 134 Kb
Кількість завантажень:
57
Кількість переглядів:
2399
Описання роботи: Реферат на тему Аналіз прямих витрат
Дивитись
Завантажити


Зміст.

Вступ

1. Економічний зміст і класифікація витрат

2. Аналіз загальної суми затрат на виробництво

3. Аналіз матеріальних затрат

4. Аналіз затрат на оплату праці та на обслуговування

виробництва і управління

5. Аналіз затрат за елементами і статтями калькуляції

Висновок

Список літератури

Додаток


Вступ

Перш за все, на мою думку, необхідно підкреслити актуальність цієї теми. Проблема зменшення затрат на підприємстві, відповідно собівартості, що веде до підвищення прибутку, завжди була і буде на першому місці. Саме тому я обрала цю цікаву тему «Прямі затрати на виробництво.» Кінцева мета будь-якої діяльності --одержання прибутку. А для визначення кінцевого результату прибутку необхідно вести облік і аналіз затрат.

Управління підприємством неможливе без аналізу затрат ,тому що цей аналіз висвітлює усі економічні закономірності і механізми, які відбуваються на підприємстві.

Затрати--це головний фактор, що впливає на пропозицію товарів. Тому, перед тим, як прийняти рішення про те, скільки товарів виробляти, фірма повинна проаналізувати свої витрати.[1]

Зменшення аналізу затрат на підприємстві можна прослідити у взаємозв`язку між всіма процесами, що відбуваються на підприємстві. Підприємство--це система, в якій всі процеси взаємозв`язані. Якщо, наприклад, питома вага заробітної плати у виробничих витратах зменшиться, то збільшиться доля покупних комплектуючих виробів , напівфабрикатів.[2]

Управління затратами--важливий елемент управління господарством.[3] А управління затратами неможливе без їх аналізу. Аналіз затрат підприємства має виключно важливе значення. Він дозволяє з`ясувати тенденції змін затрат, рівень виконання плану, виявити вплив факторів на зменшення та збільшення затрат, і на цій основі дати оцінку роботи підприємства по використанню можливостей та встановити резерви зменшення собівартості продукції.

На основі аналізу затрат роблять обгрунтування рішень про зняття з виробництва застарілих виробів, визначають ціну продукції, рентабельність, будують внутрішньо-господарські відносини, обгрунтовують доцільність організаційно-технічних заходів тощо.

Економічний зміст і класифікація витрат .

Використані у процесі виробництва різні речовини на виготовлення нового продукту праці формують поняття затрат. Грошовий вираз суми затрат на виробництво конкретного продукту визначає поняття собівартість. Зміст термінів затрати і собівартість опоєднується в понятті затрати виробництва.[3] Так тлумачить термін “затрати” В. Сопко.

У Типовому положенні з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції у промисловості витрати також ототожнюються з собівартістю “Собівартість промислової продукції (робіт, послуг ) -- це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво утворюють виробничу собівартість, а витрати на виробництво і збут -- повну собівартість промислової продукції “ .[4]

Затрати розглядалися різними економістами з різних боків і з різною метою.

К.Маркс пов`язував дослідження затрат з намаганням дослідити особливості експлуатації найманої праці, які відображаються у вартості і, зрозуміло, в затратах. Затрати праці вінтлумачить як затрати суспільства.

Затрати виробництва, за Марксом, менше за суспільні витрати на неоплачену додаткову працю, яка є джерело прибутку. Тобто, у Маркса прибуток знаходиться за межами затрат.[1]

На відміну від К Маркса участі западні економісти включають прибуток підприємця в затрати, розцінюючи його як плату за ризик. В їх теорії затрати виробництва, які включають в себе нормальний середній прибуток, називаються економічними затратами.

Існує дуже складна класифікація витрат. Виникає питання: «А навіщо взагалі потрібно класикувати витрати? » Тому я вважаю за потрібне навести слідуючий приклад: у підприємства «Амега» є можливість отримати заказ на велику партію деталей. По розрахункам підприємства «Амега» повна собівартість деталі--23 грн., але замовники згодні заплатити лише 20 грн. За штуку. Підприємство « Амега » відмовляє замовникам, бо не хоче працювати за збитком. Робота підприємства зупиняється, але вагома частина затрат підприємства --постійні затрати, і немає коштів, щоб їх покрити. Вихід з такої ситуації --управління затратами.

Припустимо що змінні затрати на одну деталь --15 грн. Тоді , при продажі виробів по 20 грн., підприємство має з кожної деталі 5 грн. На покриття постійних затрат. І, хоча можливо, що усі постійні затрати не вдасться компенсувати, але покрити якусь їх частину--краще ,ніж нічого. Також слід подумати про скорочення постійних витрат .[5]

Тобто, класифіккація затрат на постійні і змінні дозволяє покращити якість управління затратами ,допомагає приймати вірні управлінські рішення. Дана інформація грає важливу роль в плануванні і контролі. Класифікація затрат потрібна для управління ними і перш за все для здійснення калькуляції собівартості продукції для різних потреб управління.

Згідно Типовому положенню [4]витрати на виробництво класифікуються за слідуючими ознаками (див. Таблицю 1 ).

Таблиця 1. Класифікація витрат

Витрати

1.За місцем винекнення витрат

Витрати виробництва , цеху,дільниці ,службові витрати на вироби , типові представники виробів ,групи однорідних виробів ,одноразові замовлення , валову , товарну ,реалізовану продукцію .

2. За видами продукції , робіт , послуг.

Витрати на вироби , типові представники виробів ,групи однорідних виробів ,одноразові замовлення , валову , товарну ,реалізовану продукцію .

3. За видами витрат .

Витрати за економічними елементамии , витрати за статтями калькуляції.

4. За способами перенесення вартості на продукцію .

Витрати прямі ,непрямі .

5. За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат

Витрати умовно-змінні , умовно-постійні .

6. За календарними періодами .

Витрати поточні , одноразові .

Першу ознаку класифікації витрат (за місцем виникнення) також тлумачить ,як поділ затрат за належністю їх до виду діяльності.

В економічній практиці види виробничої діяльності поділяють на: основну, допоміжну і непромислове господарство.[4]

До основного виробництва належать цехи, дільниці ,що беруть безпосередньо участь у виготовленні продукції.

Допоміжне виробництво призначене для обслуговування цехів основного виробництва: виконання робіт по ремонту основних фондів, забезпечення інструментом, запасними частинами для ремонту устаткування, різними видами енергії, транспортними та іншими послугами. До нього належать ремонтні цехи,експериментальні, енергетичні, транспортні та інші підрозділи.

До непромислового господарства належать: незаводський транспорт, житлово-комунальне господарство та культурно-побутові заклади, інші культурні підрозділи, які беруть участь у виробництві продукції. Усі витрати на виробництво включаються до собівартості товарів.

За видами витрати класифікуються за економічними елементами та за статтями калькуляції. Під елементами витрат розуміють економічно однорідні види витрат (див. Таблицю 2).


Амортизація основних засобів.

 

Відрахування на соціальне страхування .

Таблиця 2. Витрати за економічними елементами .
Text Box: Системи групування затрат на будь-яке виробництво за елементами.

Інші затрати ( знос нематеріавльних активів , орендна плата , обов`язкові платежі , відсотки по кредитам банка, податки включені у собівартість продукції ,відрахування у позабюджетні фонди тощо.)


Групування затрат за елементами необхідне для того, щоб вивчити матеріалоємкість, енргоємкість, трудоємкість, фондоємкість та встановити вплив технічного прогресу на структуру затрат.[2] Поелементний розріз затрат потрібний для визначення їх структури, питомої ваги окремих затрат, визначення розміру національного доходу тощо. Поелементне групування затрат використовують для складання кошторисів, утворення нормативної бази виробництва, аналізу тощо. Цей план групування затрат є вихідним у формуванні практично всіх вартісних параметрів економіки, визначенні ефективності виробництва.[5] Кожна галузь має свої особливості структурної побудови затрат у розрізі елементів. Наприклад, у добувних галузях висока питома вага на оплату праці, у машинодобуванні матеріальні затрати майже дорівнюють затратам на оплату праці.

Витрати за статтями калькуляції – це витрати на окремі види виробів, а також витрати на основне і допоміжне виробництво. [4] Групування затрат за статтями калькуляції вказує куди, на яке ціле та в яких розмірах використані ресурси. Воно необхідне для розрахунку собіртості окремих видів виробів у багатономенклатурному виробництві, встановлення центрів акумулювання затрат та пошуку резервів їх скорочення. Основними положеннями про склад затрат на виробництво не передбачена система групуваня статей затрат. Це питання вирішують сьогодні самі підприємства. Найпоширенішою є слідуюча система групування (див. Таблицю 3).

Таблиця 3. Групування затрат за статтями калькуляції .[3]

Text Box: Система групування затрат на виробництво за ознаками статей затрат.

Сировина і матеріали ;

Зворотні відходи (відраховуються );

Куповані вироби ,напівфабрикати;

Паливо та енергія на технологічні потреби;

Основна зарплата працівників, зайнятих у виробництві;

Додаткова зарплата працівників, зайнях у виробиві;

Вірахвання на соціане страхування;

Відрахування на обов`язкове медичне страхування;

; Затрати на утримання і експлуатацію машин і

обладнання;

Загальновиробничі затрати;

Загальногосподарські затрати;

Втрати від браку;

Інші виробничі затрати;

Позавиробничі затрати.

У деяких галузях відхилення від наведеної системи групування затрат у розрізі статей калькуляції значне. За своїм складом статті калькуляції можутьбути одноелементними або комплексними, які складаються з кількох елементів затрат. Таке групування має істотне значення для проведення економічного аналізу, визначення факторів, які впливають на собівартість продукції в системі внутрішньогосподарського обліку.

За способом перенесення вартості на продукцію витрат поділяються на прямі і непрямі. До прямих витрат належать витрати, пов`язані з виробництвом окремих видів продукції, які можуть бути безпосередньо включені дот їх собівартості. Іншими словами, це вартість усього, що надаються.[3] До них входять:

--матеріальні затрати, тобто вартість сировини і деталей кінцевого продукту;

--трудові затрати, тобто витрати на заробітну плату робітникам виробникам за час, затрачений ними на виробництво продукції.

До непрямих витрат належать витрати, пов‘язані з виробництвом кількох видів продукції, вони включають до собівартості шляхом розподілення пропорційно відповідній базі. Параметри розподілу визначають у галузевих рекомендаціях, інструкціях. Ними можуть бути: маса сировини або матеріалів, сума затрат за якоюсь ознакою (оплата праці, технологічна собівартість). Непрямі витрати називають також накладними, до них включають оренду приміщень і обладнання, витрати на електроенергію і опалення ,виплату зарплати персоналу, безпосередньо не зайнятому у виробництві продукції ,витрати на утримання офісу (плата за телефон, поштові послуги, канцелярське обладнання), затрати на реалізацію продукції, відсоткові ставки по кредитам .Розподіл затрат на прямі і непрямі дозволяє управляти собівартістю продукції. Знизити собівартість можна як за рахунок зниження непрямих затрат, так і за рахунок збільшення обігу виробництва і реалізації продукції.

За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат витрати поділяються на умовно-змінні і умовно-постійні. До умовно-змінних належать витрати, абсолютна величина яких зростає із збільшенням обігу виробництва і зменшується із його зниженням. До умовно-змінних витрат належать витрати на сировину і матеріали, покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, технологічне паливо і енергію, на оплату праці робітникам, зайнятим у виробництві продукції тощо. Їх “поведінку “в залежності від обсягу виробництва можна представити графічно [5] (див. Графік 1 ):

Умовно-постійні –це витрати, абсолютна величина яких із збільшенням (зменшенням )випуском продукції істотно не змінюється. До умовно-постійних належать витрати, пов‘язані з обслуговуванням і управлінням виробничої діяльності цехів, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва.

На графіку 2 зображені разом крива постійних затрат ( Fixed Cost ), крива змінних затрат VC (variable Cost ) та загальні затрати ТС ( Total Cost ) [7]

ТС=VС+FС

Графік 2 . “Поведінка” змінних , постійних і загальних затрат .

Слід пам‘ятати, що постійні затрати є незмінними тільки в межах певного діапазону обсягу виробництва. Тому їх часто називають умовно-постійними. Діапазон, у межах якого “поведінка“ постійних затрат не змінюється, називається областю релевантності. [5] При обсягу виробництва столів, наприклад, від 500 до 5000 шт., постійні затрати – 36000 грн. за рік. Якщо обсяг виробництва буде більше релевантного діапазону, ( тобто більше 5000 шт. ), то будуть потрібні додаткові затрати на оренду і постійні затрати збільшаться. Тому і у деяких джерелах наведена класифікація витрат за ступенем залежності від прийняття рішень – релевантні і нерелевантні.

В ринковій економіці затрати ще класифікують на бухгалтерські (явні ) і альтернативні (неявні ) [1], [2].

Бухгалтерські затрати – це фактичні затрати на виробництво певної кількості продукції, затрати факторів виробництва за цінами їх придбання .

Неявні затрати – це альтернативні суми грошей, які можна було б стримати при іншому використанні ресурсів.

Для виміру затрат на одиницю продукції використовують категорії середніх загальних затрат (АTC=TC/Q ), середніх постіцйних затрат (AFC=TFC/Q), середніх змінних затрат (АVC=TVC/Q ). Середні затрати важливі для визначення прибутковості фірми: якщо ціна дорівнює середнім затратам, то фірма має кульовий ефект, прибуток відсутній. Якщо ціна менше середніх затрат, то фірма несе збитки і навпаки.[1]

З метою встановити максимальний обсяг виробництва , на який може розраховувати фірма, розраховують маржінальні затрати. Маржінальні затрати (МС = ТС/ Q) – це додаткові затрати на виробництво кожної додаткової одиниці у порівнянні з існуючим обсягом випуску. Вони дуже важливі для стратегії фірми.

Дуже важливою ознакою класифікації затрат є розмежування їх за собівартістю. Існують затрати, які включаються до собівартості і які не включаються до собівартості. Склад затрат, які включаються або не включаються до собівартості продукції, визначається законодавчо.

2. Аналіз загальної суми затрат на виробництво.

Підприємство, затрати якого аналізуються, називається "Шик". Воно випускає і реалізує ковдри і подушки з гусиного пуху. Продукція дуже дорога, бо використовується дорогі матеріали: гусиний пух, атлас, шовкові нитки. Закупівля пуху відбувається у трьох, так званих, приймальних пунктах у селах, які створима, сама фірма з метою забезпечення себе матеріалом. Пух приймається у селян за ціною 40 гривен за кілограм.

Основні засоби і технологія виробництва:

У наявності є два вантажних автомобіля для забезпечення рітмічного постачання виробництва матеріалами і розвозки готових виробів до пунктів реалізації ( Кожний автомобіль коштує 22 500 гривень. Ці цифри необхідні для розрахунку суми амортизації):

машина по очистці пуху та вдуванню його в подушки та ковдри (коштує 4 500 грн.), очищує пух від пилу та під натиском повітря вдуває його в потрібній кількості в вироби.

електронний ніж для різання тканини (коштує 501 грн.). Закрійщик вимірює на верхньому слої атласу площу подушки чи ковдри. За допомогою кількох розрізів цього ножа отримуємо багато готових викройок з атласу.

чотири швейні машини (900 грн. кожна). Три швачки зшивають викройки ковдр. Одна викройки подушок. Маленький шматочок виробу залишається незашитим для того, щоб в нього вдувати пух. Після цього швачки зашивають цей шматочок тканини.

Потрібно розподілити пух рівномірно вздовж ковдри. Це робить руками закрійщик. В нього робота набагато легша, тому залишається час.

Три швачки вздовж ковдри прошивають нитками, щоб закріпити пух рівномірно по площі виробу.

Матеріали ( за планом ) :

На одну ковдру: ниток – 100 метрів ( 20 коп./метр),

пуху - 3 кілограми ( 50 грн./кг після обробки (чистки)),

атлас - 8 кв. метрів ( 15 грн./кв.метр)

Планові затрати матеріалу на одну ковдру = 290 гривень.

На одну подушку: ниток – 2,5 метрів ( 20 коп./метр),

пуху - 1 кілограм ( 50 грн./кг після обробки ( чистки)),

атлас - 1,7 кв.метрів ( 15 грн./кв. метр)).

Планові затрати матеріалів на одну подушку = 80 гривень. Матеріали (фактичні). Підприємство вирішило змінити на краще дизайн ковдр: вишити його різноманітним орнаментом. Тому затрати ниток збільшились. Підприємство збільшило обсяг виробництва продукції. Йому потрібно більше пуху. Тому на приймальних пунктах вирішили залучити більше селян які б приносили пух. Тому підвищили ціни за кілограм до 45 гривень. Після очищення ціна за кілограм становить 55 гривень. Підприємство вирішило змінити норму витрат пуху на одну ковдру до 2,5 кг і норму витрат атласу до 7,5 (не за рахунок площі ковдри, а за рахунок залишків атласу на шви). Це все значно змінило собівартість виробів. Аналіз матеріальних затрат див. у п. 2.3. Продуктивність праці швачок та обсяги виробництва:

По плану: передбачалось, що одна швачка шиє 5 ковдр в день, тобто 3 швачки шиють 15 ковдр в день, за місяць – 345 шт. Передбачалось, що у швачки, яка відповідає за пошиття подушок витрачається 15 хвилин на одну подушку, тому за 8 годин роботи вона шиє 32 подушки, а за місяць – 736.

Фактично: директор підприємства став наполягати на підвищенні продуктивності праці і встановив такі норми, що 1 швачка шиє 8 ковдр в день. Відповідно 3 швачки за місяць шиють 552 штуки. Швачка повинна шити подушку за 10 хвилин , 48 в день і 1104 за місяць.

Фонд заробітної плати.

За планом на підприємстві працює слідуючий персонал - 20 чоловік: робочий по машині № 1 (див. осн. Засоби) з окладом 300 грн., закройщик – 300 грн., 4 швачки – по 300 грн. кожна, директор 500 грн., головний бухгалтер – 450 грн., менеджер по забезпеченню матеріалами – 350 грн., менеджер по реалізації – 350 грн., механік – 300 грн., електрик – 300 грн., 2 водія по 300 грн. кожний кладовщик – 200 грн., 3 прийомщика пуху на селах – 200 грн. Кожний, грузчик – 200 грн., прибиральниця – 150 грн.

Фактично: підприємство взяло на роботу художника дизайнера для того, щоб він розробив оригінальний орнамент для ковдр. Він працює 1 місяць по трудовій угоді за 200 грн. На підприємстві залишили 1 менеджера, який займається і забезпеченням матеріалами і реалізацією готових виробів. Його зарплата – 420 грн. На підприємстві залишили 1 робітника, який працює і механіком і електриком. Його заробіток 390 грн.

Детальний аналіз змін, що відбулись, див. у розділі 4.

Підприємство знімає в оренду приміщення. З прийомних пунктів, 2 склада (для матеріалів і готової продукції ), цех та кабінети директора, менеджера, головного бухгалтера, кімнату для робочих. Загальня платня 5040 грн.

За енергію підприємство платить 700 грн., за воду –70 грн., за топливо – 1000 грн., за утримання офісу (факс, телефон, канцелярія) – 300 грн., за послуги банку – 55 грн. Амортизація –2842 грн. (2машини –2 група основних засобів; машина №1, 4 швейні машини – 3 група основних засобів).

3. Аналізматеріальних затрат .

Як правило, найбільшу питому вагу в собівартості промислової продукції займають затрати на сировину і матеріали. Тому дуже важливим джерелом зменшення собівартості продукції є скорочення матеріальним. Загальна сума затрат залежить від обсягу випуску продукції, її структури та змін питомих затрат на окремі вироби.


Схема 1. Факторна система прямих матеріальних затрат .[2]

Аналіз матеріальних затрат полягає в порівнянні факторного обсягу їх з плановим чи базовим і в обчисленні дії окремих факторів на виявленні відхилення.

На підприємстві випускається два види продукції і матеріальні затрати на кожний зовсім різні матеріальні затрати на одну ковдру.

Таблиця 4.

матеріали

за планом

фактично

відхилення

норма затрат,м,кг,м2

ціна, грн.

сума, грн.

норма затрат, м, кг

ціна, грн.

сума, грн.

нитки

100 м

20 к

20 грн.

120 м

20 к

24

4

пух

3 кг

50 грн.

150 грн

2,5 кг

55 грн.

137,5

-12,5

атлас

8 м^2

15 грн.

120 грн.

7,5 кг

15 грн.

112,5

-7,5

всього

х

х

290

х

х

274

-16

При загальній економії матеріалів наковдру на 16 грн. Були перевитрати по одному виду матеріалів – ниткам – 4 грн. Це й є резерв зниження матеріальних затрат у розрахунку на 1 виріб. Що ж відбулося на підприємстві? За видами матеріалів:

Нитки. Підприємство вирішило покращити дизайн, вишивши ковдру гарними нитками, тому затрати ниток зросли. Ціна не змінилась.

Пух. По-перше змінпилась ціна на нього, бо на приймальних пунктах потрібно було привернути увагу більшої кількості людей, що бажали б здати пух. Тому його почали приймати за 45 грн./кг. Після очистки він вже коштує 55 грн./кг. По-друге, зменьшили норму використання пуху на одну ковдру до 2,5 кг. Це не змінить якості ковдри. Вона буде така ж тепла і легка. Пух розподіляється рівномірно вздовж усієї площини ковдри.

Атлас. Ціна не змінилась. Але “на шви “ тепер залишають менше тканини. Це дуже прекрасний спосіб зекономити за допомогою майстерності швачки.

Матеріальні затрати на 1 подушку.

Таблиця 5.

матеріали

за планом

фактично

відхилення

норма

ціна,грн.

сума,грн.

норма

ціна,грн.

сума,грн.

нитки

2,5 м

20 к

0,5 грн

2,5 м

20 к

0,5 грн

пух

1 кг

50 грн

50 грн

1 кг

55 грн

55 грн

5

атлас

1,7 м

15 грн

25,5 грн

1,7 м

15 грн

25,5 грн

всього

х

х

80

х

х

85 грн

5

За рахунок збільшення ціни на 1 кг пуху збільшили затрати матеріалів на 1 подушку на 5 грн.

При аналізі матеріальних затрат слід виявити вплив таких факторів:

зміни питомих затрат сировини та матеріалів на одиницю продукції – фактор “норм“;

зміни собівартості заготовлення одиниці сировини та матеріалів – фактор «цін ».

1.Одіяло .

Нитки : фактор “норм “ (120-20)*коп.=4 грн.

Фактор “цін “ : (20-20)*120 м=0

Всього : +4 грн.

Пух : фактор “ норм “ : (2,5-3)*50 грн.=-2,5 грн

Фактор “цін “ : (55-50)*2,5 кг =12,5 грн.

Всього : -12,5 грн.

Атлас : фактор “ норм “ : (7,5-8)*15=-7,5 грн

Фактор “цін “ : (15-15)*7,5=0

Всього : -7,5 грн.

Резерв економії становить 16,5 грн. (4+12,5) у той час як на першому етапі деталізації показників цей резерв був лише 4 гривні. Тут можна більш точно побачити вплив кожного фактору. Якщо, наприклад, на першому етапі деталізації відхилення видно, що зміна норм цін і пуху призвела до зменшення затрат на 12,5 гривень, то тут можна побачити, що це відбулось завдяки позитивного за змістом впливу зміни “норм“ пуха на 25 гривень (зі знаком “-“) і негативного впливу зміни “цін“ на 12,5 ( зі знаком “ + ” , тобто збільшення затрат ).

Подушка.

1. Нитки : фактор “норм “ =0

фактор “цін “ =0

2.Пух : фактор “норм ”=0

Фактор “цін “=(55-50)*1=5

Атлас : фактор “норм “ : =0

Фактор “цін “ =0

Всього за 3 матеріалами :5 грн.

Ніяких додаткових резервів економії не виявлено .

Це ті ж самі 5 гривень через підвищення цін на пух .

Зменьшити затрати можна було б за допомогою норм використання пуха на 1 подушку, але зменьшення ваги пуху у подушці може привести до зниження якості виробу бо у подушці такі зміни дуже помітні так як в ній пух завжди пресується під тиском голови на відміну від ковдри, де такі зміни вмісту пуха ( якщо вони не дуже значні ) зовсім не помітні для користувача.

Обов‘язково слід проаналізувати матеріаломісткість виробництва виробів

Таблиця 6.

Вироби

Обсяг випуску

Затрати матеріалів на одиницю продукції, грн.

Сума затрат на виробництво виробу

план

факт

план

факт

план

факт

шт.

%





 

Записник:
Вибранних робіт  

На данній час, в нашій базі:
Реферати: 5481
Розділи по алфавіту:
АБВГДЕЖЗ
ИЙКЛМНОП
РСТУФХЦЧ
ШЩЪЫЬЭЮЯ

 

Ключеві слова: Аналіз прямих витрат | Реферат

РефератБанк © 2022 - Банк рефератів, дипломні, курсові роботи - безкоштовно.