Головна   Додати в закладки Роль і місце вчителя у суспільному розвитку | Реферат


Безкоштовні Реферати, курсові, дипломи - referatbank.com.ua Безкоштовні Реферати, курсові, дипломи - referatbank.com.ua | Реферат банк.
 Пошук: 

 

 




Роль і місце вчителя у суспільному розвитку - Реферат


Категорія: Реферати
Розділ: Педагогіка
Розмір файла: 62 Kb
Кількість завантажень:
396
Кількість переглядів:
13439
Описання роботи: Реферат на тему Роль і місце вчителя у суспільному розвитку
Дивитись
Завантажити


ВСТУП

Педагог, учитель, вихователь – довірена особа суспільства, якій вона ввіряє найдорожче і найцінніше – дітей, свою надію, своє майбутнє. Доля дітей в руках педагога, в його золотому серці, він має бути джерелом радісного пізнавального і морального зростання своїх вихованців. Жодна інша професія не ставить таких вимог до людини. Педагог забов”язаний бути яскравою, неповторною особистістю, носієм загальнодюдських цінностей, глибоких і різноманітних знань, високої культури.

Тисячі професій народжуються і вмирають. Та серед вічних професій учительська посідає особливе місце: вона початок усіх професій. Змінюються умови й засоби виховання, та незмінним залишається головне призначення вчителя – навчити людину бути Людиною.

Педагог має справу з конкретними людьми, проте його завдання не лише особистісно, а й суспільно зумовлене – підготовка підростаючого покоління до активної участі в житті суспільства. Чому суспільство змушене відкривати школи, тримати армію вчителів? Для того, щоб нові покоління могли включитися у різні сфери життя (розвивати науку, мистецтво, виробляти продукцію, поширювати досвід). Саме тут, в освіті, у згорнутому вигляді діти проходять попередній шлях людства і засвоюють ті результати, яких воно досягло впродовж тисячоліть. []

Суспільство зацікавлене в тому, щоб відібрати з нього найцінніше, необхідне для засвоєння молодим порколінням, щоб через засоби массової інформації, а головним чином через школу і вчителя. Трансформувати його у свідомості молоді. Призначення вчителя – бути ланкою у передаванні суспільного досвіду, сприяти соціальному прогресові. Під час навчання педагог передає пізнавальний досвід, допомагаючи дітям опанувати знаряддя праці – трудовий, організовуючи взаємини у процесі діядьності людини – моральний .

Позиція вчителя завжди специфічна. З одного боку, він готує своїх вихованців до потреб певноо моменту, до конкретних запитів суспільства (нині актуальною є орієнтація на ринкові вілносини, виховання дисциплінованості тощо). З іншого боку, вчитель, об”єктивно залишаючись носієм і провідником культури, несе в собі позачасовий чинник, беручи участь у формуванні особистості як синтезу всіх багатств людської культури. Вчитель – це людина, скерована в майбутнє, він формує у молодих людей активне і відповідальне прагнення оновлення світу, в якому вони живуть.

Служіння сьогоденню і втілення гуманістичної місії сповнюють драматичну долю вчителя, який нерідко скутий вказівками й рекомендаціями адміністрації, поточними потребами. Що більше вчитель підпорядковує свою діяльність конкретним запитам дня, то меншою мірою він є гуманістом і моальним наставником. Піднестися над буденністю, усвідомивши своє покликання, і гідно йому служити – ось що нині важливіше для вчителя. Хоча діяльність учителя суспільно зумовлена і спрямована на завдання соціалізації людини, дитини, в ім”я якої й існує суспільство. Це принципова позиція в роботі педагога, якою він керується повсякчас, і особливо у складних ситуаціях, коли постає питання вибору конкретного розв”язку .[]

Об"єкт дослідження: зміст педагогічної діяльності вчителя.

Предмет дослідження: вивчення місця і ролі вчителя у суспільному розвитку.

Мета дослідження: вивчення та узагальнення мети і змісту діяльності вчителя у суспільстві.

Завдання:

1. Проаналізувати теоретичні джерела з даної проблеми.

2. Відібрати та систематизувати функції вчителя його професійні знання.

3. Провести дослідження по вияву мотивів вибору вчительської професії серед учнів загальноосвітньої школи

4. Визначити місце і роль вчителя у суспільному розвитку шляхом анкетування студентів педколеджу.

5. Узагальнити висновки.

6. Зробити презентацію.

Структура курсової роботи:

Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків, літератури та додатків.

РОЗДІЛ 1: Зміст професійної діяльності вчителя.

1.1 Характеристика ролі вчителя у суспільному розвитку.

Виховання – найдавніше поняття суспільного розвитку. Людина, турбуючись про продовження свого роду, завжди дбала і про передачу новому поколінню досвіду старших. Спочатку цю функцію у повному обсязі виконували батьки. Але пізніше окремі функції виховання дітей в родах, общинах члени суспільства передавали найбільш досвідченим, найбільш мудрим людям – педагогам. Уже в етимології цього слова закладений глибокий соціальний зміст. Слово педагог походить від грецького paidahos ( pais – дитина; aho – веду, виховую). Педагогами називали людей, які займалися дітоведенням, вихованням дітей. Тому не випадково, що професія педагога ( учителя, вихователя) є найдавнішою на Землі.

У стародавньому Вавилоні, Єгипті, Ассірії учителями найчастіше були жерці, а в Греції ця почесна справа доручилась вільнонайманим, найбільш розумним громадянам, серед яких були філософи, поети. Ще Арістотель говорив :»Вихователі ще більш достойні поваги, аніж батьки, бо останні дають нам лише життя, а перші – достойне життя».(дивись додаток 2)[]

У Київській Русі учителів називали майстрами ,підкреслюючи цим самим глибину поваги до тих, хто творить духовне багатство суспільства. Історія нашого народу, кожного члена нашої спільноти тісно пов’язана з батьками та вчителями, їх працею створювалась і створюється найбільша цінність на землі Людина.

В умовах становлення української державності, відродження національної духовності, формування національної гідності громадян роль вчителя у суспільстві зростає. Від учителя-вихователя у суспільстві залежить розв’язання ще одного важливого завдання:забезпечення сприятливих умов для створення найбільшого багатства суспільства – інтелелектуальних цінностей кожної людини зокрема і людської спільноти взагалі.

Таким чином, учитель-вихователь – творець духовної сутності людини.

Отже,становлення особистості з її багатим генофондом можливе лише за наявності соціального середовища, цілеспрямованого виховного впливу, позитивного і багатого фонду для соціального успадкування, активної діяльності самої людини.

Завдання суспільства на новому рівні свого розвитку і полягає в тому, щоб створити оптимальні умови й ефективні програми для фізичного,психічного і соціального розвитку особистості,пам’ятаючи, що це – «важкий майданчик» для сходження, злету суспільства на більш високий рівень соціально-економічного розвитку.

Формування особистості не проходить стихійно за якимись внутрішніми законами саморозвитку. Помітну роль у цьому процесі відіграють конкретні люди, які займаються вихованням професійно. Процес виховання є діалектичним: обставини, члени суспільства впливають на формування конкретної людини, вона своєю діяльністю зміцнює навколишнє середовище, впливає певним чином на його суб’єкти, а ті, в свою чергу, уже на вищому рівні зворотно впливають на особистість.[]

Кожна професія є системою, що історично розвивається, трансформується відповідно до культурно-історичних змін; сферою самореалізації особистості; реальністю, яка творчо формується суб’єктом праці. Вона надає людині певного соціального статусу, потребує спеціальної підготовки, постійної перепідготовки, підвищення кваліфікації. Такою і є діяльність педагога.[]

Діяльність педагога – вид соціально культурної діяльності спрямованої на передачу накопичених людством культури і досвіду від старших поколінь молодшим, створення умов для їх всебічного гармонійного розвитку та підготовку до виконання певних соціальних ролей у суспільстві.

Основою педагогічної діяльності є спільна діяльність людей, у процесі якої кожен суб’єкт засвоює загальнолюдський досвід, історично сформовані суспільні, педагогічні, комунікативні, моральні та інші цінності, знання і способи дій; формує себе як особистість.[]

Метою професійної діяльності педагога є створення умов для всебічного гармонійного розвитку особистості учня, його самореалізації, розкриття індивідуальності, творчого потенціалу. Вчитель має усвідомлювати унікальність і неповторність учня як індивідуальності, зважати на складність і неоднозначність процесу його становлення свою відповідальність як фахівця.

Успіх праці вчителя й учнів розвивається їх ділові та міжособистісні стосунки, відбувається вплив педагога на особистісні, інтелектуальні і діяльнісний розвиток учня, його саморозвиток й самовдосконалення. Така діяльність передбачає здатність педагога оцінювати свою роль в успіхах дітей, їх моральному становленні, готовність захоплюватись досягненнями учнів, успіхами колег, школи, віддачею батьків.

1.2. Функції вчителя

Функції учителя зумовлюються потребами суспільно-економічного розвитку нашого суспільства, а також особливостями розвитку загальнолюдських і національних морально-духовних цінностей.[]

Загалом варто акцентувати увагу на таких функціях учителя-вихователя.

1. Виховна функція: передбачає необхідність здійснювати цілеспрямований вплив на особистість з метою створення оптимальних умов для її всебічного гармонійного розвитку; акумулювання в особі учителя загальнолюдських і національних морально-духовних цінностей і передавання їх нащадкам. Ця функція пов’язана з виховання людини в широкому значенні. Вона займає провідне місце в складному процесі формування особистості.

2. Навчальна функція: виявляється в організації учнів з метою оволодіння знаннями, вміннями і навичками з основ наук, забезпеченні умов для інтелектуального розвитку учня, озброєння їх методами самостійної пізнавальної діяльності. Учитель має виступати не інформатором, а організатором навчально-виховного процесу.

3. Організаторська функція: полягає у необхідності організації дитячих колективів цілеспрямованого керівництва різними видами дитячої діяльності безпосередньо в навчально-виховних закладах і поза їх межами.

4. Оберігаюча функція: учитель має бути хранителем загальнолюдських і національних морально-духовних цінностей, оберігати їх від руйнівних впливів деструктивних сил, розумно будувати гуманістичну систему виховання.

5. Інформуюча функція: передбачає поширення педагогічних знань серед батьків, працівників соціальної виробничої сфер. Питаннями виховання мають займатися по суті усі дорослі громадяни. Та всі вони відчувають певні труднощі у такій не специфічній для них діяльності через брак спеціальних знань з психології та педагогіки. Тому вчителі, маючи професійну підготовку з педагогіки та психології, і повинні займатися педагогізацією непрофесійних вихователів.

Усі функції учителя-вихователя тісно взаємопов’язані між собою і взаємно обумовлені. []

Функції учителя

1.3.Професійнізнання, уміння, здібностііякості сучасноговчителя.

Необхідність навчання і виховання підростаючих поко­лінь усвідомлюють усі людські спільноти. Особливо важ­ливі роль і значення педагогічної діяльності в сучасному суспільстві. Вимоги до педагога висвітлені в Законі Украї­ни «Про загальну середню освіту»: «Педагогічним праців­ником повинна бути особа з високими моральними якостя­ми, яка має відповідну педагогічну освіту, належний рівень професійної підготовки, здійснює педагогічну діяльність, забезпечує результативність та якість своєї роботи, фізич­ний та психічний стан здоров"я якої дозволяє виконувати професійні обов"язки в навчальних закладах середньої осві­ти». Педагог повинен бути людиною з високим рівнем про­фесійної культури, яка виявляється у здатності знаходити задоволення в праці; творчій діяльності, спрямованій на формування особистості учня; оволодінні культурною спа­дщиною, в особистих моральних якостях. Засвоєні педаго­гом культурні багатства втілюються в його діяльності, по­ведінці, у ставленні до світу та самого себе.

Культура педагогічної діяльності — рівень виконання вчителем своїх професійних обов"язків.[]

Залежить вона від соціальне значущих мотивів діяль­ності педагога (потреби, інтереси, цінності, погляди); від­повідності психофізичних властивостей особистості (здібностей), які забезпечують необхідний рівень і ефективність професійної діяльності; ступеня розвитку психічних проце­сів особистості (мислення, пам"ять, емоції, почуття, воля); повноти і глибини засвоєних психолого-педагогічних і спе­ціальних знань, умінь, навичок, тобто набутого досвіду; со­ціальної активності. []

Учитель повинен прагнути до духовного збагачення уч­нів, поважати невичерпність і унікальність кожної людської особистості, організовувати педагогічний процес як духов­ну взаємодію в умовах психологічного комфорту, інте­лектуальної співпраці, співтворчості, діалогової культури, поєднувати педагогіку впливу з педагогікою взаємодії і фасилітації (лат. facilitate — стимулювати, активізувати), що забезпечують взаємозбагачення, гармонійний розвиток і са­морозвиток суб"єктів педагогічного впливу. Бути фасилітатором означає сприяти гармонізації особистості учня, допо­магати йому, актуалізувати потребу в особистісному зрос­танні, розвивати здатності до творчої адаптації та самозмін.

За словами В. Сухомлинського, любов до дитини — це « .плоть і кров вихователя як сили, здатної впливати на ду­ховний світ іншої людини. Педагог без любові до дити­ни — це все одно, що співак без голосу, музикант без слуху, живописець без відчуття кольору». Той, хто не любить і не поважає дітей, учнів, не може досягти успіху в педагогічній праці, бо тільки щира любов і глибока повага педагога до вихованців породжують відповідну любов і повагу до нього.

Як посередник між дітьми та системою ідей, традиція­ми, культурою свого народу й людства педагог покликаний виховувати гідних людей, здатних примножувати здобут­ки людської цивілізації.

Специфіка педагогічної діяльності вчителя полягає у тому, що він взаємодіє з учнями, яким властиві різнома­нітні інтереси. Це вимагає від нього володіння системою професійних знань, яку утворюють:[]

- загальнокультурні знання (знання про людину, її становлення, розвиток у реальній соціокультурній дійсності; спеціальні знання з культурології, соціології, етики, естети­ки, деонтології, економіки, права, управління);

психологічні знання (знання загальних характерис­тик особистості: спрямованість, характер, темперамент, зді­бності та ін.; особливостей перебігу психологічних проце­сів (мислення, пам"ять, уява та ін.); методів психологічно­го дослідження закономірностей навчання і виховання: психологічні основи навчання і виховання; закономірнос­тей і особливостей вікового розвитку учнів, особливостей засвоєння навчального матеріалу відповідно до індивіду­альних та вікових характеристик; особливостей навчально-пізнавальної та комунікативної діяльності учнівського ко­лективу, конкретного учня, взаємодії! спілкування; умін­ня застосовувати набуті знання у педагогічній діяльності, володіння способами і прийомами психічної саморегуляції, технологіями подолання професійної деструкції, реф­лексією);

- педагогічні знання (знання основних теорій форму­вання і розвитку особистості, провідних ідей і законо­мірностей цілісного педагогічного процесу, законів, принци­пів педагогіки і психології, основних форм діяльності тощо; конструювання навчально-виховного процесу; вирішення практичних завдань навчання і виховання в конкретних умо­вах; знання про основні напрями і зміст праці вчителя, сут­ність і особливості професійно-педагогічної діяльності, роз­виток педагогічної і психологічної науки, професійну під­готовку, позитивні та негативні сторони своєї професійної діяльності, особистісні якості з професійно-педагогічного вдо­сконалення, та ін.);[]

— знання з методики викладання предметів, методики виховної роботи, дидактики (підготовка і проведення уро­ків, організація діяльності школярів), знання педагогічної техніки (способів вирішення педагогічних задач і ситуацій, проведення дослідницької роботи), необхідні для організа­ції і ефективної взаємодії у педагогічному процесі.

Система професійних знань дає змогу вчителеві вільно орі­єнтуватися в потоці різноманітної інформації, обирати з неї найбільш істотну та значущу; вирішувати професійні завдан­ня на рівні теоретичного узагальнення з використанням різноманітних прийомів педагогічного мислення; осми­слювати, конструювати і обґрунтовувати свої програми дія­льності, з"ясовувати їх внутрішню логіку на основі знання закономірностей педагогічного процесу; на науковому рівні описувати педагогічні явища і факти, забезпечувати одно­типність, тотожність підходів до їх інтерпретації; поясню­вати факти, використовуючи причинно-наслідкові зв"язки, типові для навчально-виховного процесу; передбачати нап­рями розвитку та зміни педагогічних об"єктів, явищ, про­цесів.[]

Професійні знання поглиблюють, спрямовують і органі­зують індивідуальний досвід вчителя, допомагають осмис­лити його в системі соціального досвіду, відкривають мож­ливості для його вдосконалення і розвитку Вчитель сам планує свою діяльність, враховуючи дер­жавні програми й документи. Внутрішнє «Я» постійно зай­няте порівнянням того, яким є вчитель згідно з особистою «Я-концепцією» (тим, що людина думає про себе), і тим, як він реалізується у професії. Гуманна людина гостро переживає відхилення від певного ідеалу, норми (наприклад, накрича­вши на дитину), а інша — не буде хвилюватися, навіть коли здійснить значно гірший вчинок. Отже, внутрішнє життя вчителя має орієнтуватися на самовдосконалення.

Світогляд людини розвивається внаслідок роздумів і ре­флексії (внутрішньої мисленнєвої роботи). Тому розвину­та самосвідомість є необхідною умовою професійної та особистісної самореалізації вчителя. Ігнорування духовного росту, роботи з власною свідомістю може спричинити по­ступову деградацію та втрату мотивації до педагогічної праці.

Вчитель повинен володіти такими професійними умін­нями:

1) «переводити» зміст об"єктивного процесу нав­чання й виховання в конкретні педагогічні завдання: дос­лідження особистості і колективу з метою визначення рівня його готовності до активного оволодіння знаннями й про­ектування на цій основі процесу розвитку; виділення освіт­ніх, розвиваючих і виховних завдань, визначення серед них домінуючих;

2) створювати і задіювати логічно завершену пе­дагогічну систему: комплексне планування навчально-ви­ховних завдань, обґрунтований вибір змісту освітнього про­цесу; оптимальний вибір форм, методів, засобів його реа­лізації;

3) бачити взаємозв"язки між компонентами і фа­кторами виховання, приводити їх у дію; створювати для цього необхідні умови; активізація особистості учня, розви­ток його діяльності, яка перетворює його на суб"єкт вихо­вання; організація і розвиток спільної діяльності; забезпе­чення зв"язку з навколишнім середовищем, регуляція зов­нішніх непередбачуваних впливів;

4) враховувати і оцінювати результати педа­гогічної діяльності: самоаналіз і аналіз освітнього процесу та результатів діяльності вчителя; визначення нових за­вдань.

Теоретична і практична підготовка до педагогічної ді­яльності дає змогу вчителю набути такі професійні вміння:

інтелектуальні вміння, які виявляються у здатності ефективно виконувати операції логічного мислення (аналіз, синтез, порівняння, класифікація, виділення головного та ін.); утворюють інтелектуальну основу професійної праці, сприяють розвитку педагогічного мислення, форму­ванню глибоких знань;

аналітичні вміння, через які виявляється узагальне­не вміння педагогічне мислити: діагностувати педагогічні явища, аналізувати їх складові (умови, причини, мотиви, засоби, форми та ін.), знаходити способи оптимального ви­рішення педагогічних проблем;

- прогностичні вміння, що виявляються у прогнозу­ванні педагогічного процесу, побудові образу кінцевого ре­зультату діяльності, складанні плану дій для досягнення по­ставленої мети; розвитку особистості та її соціальних від­ношень;

проективні вміння, що полягають у конкретизації педа­гогічного прогнозування в планах навчання і виховання, об­ґрунтуванні способів і етапів їх реалізації: підбір змісту пе­дагогічного процесу, визначення основних видів діяльності тощо;

рефлексивні вміння, котрі виявляються в уміннях вчи­теля аналізувати власну професійну діяльність: правильність постановки мети і завдань, адекватність змісту педагогічно­го процесу поставленим завданням, відповідність форм, ме­тодів, засобів навчання індивідуальним і віковим особли­востям тих, хто навчається тощо;

мобілізаційні вміння, що виявляються у розвитку ін­тересу, формуванні мотивації до навчального процесу, стимулюванні до саморозвитку й творчості, забезпеченні умов для ефективної самореалізації особистості тощо;

- інформаційні вміння, що передбачають отримання, систематизації знань, їх адаптацію до педагогічного про­цесу, організацію їх чіткої та ефективної передачі;

- розвиваючі вміння, які спрямовують взаємодію з уч­нями задля створення умов для всебічного розвитку їх особистості (психічних процесів, властивостей);

орієнтаційні вміння, спрямовані на формування цін­нісних установок особистості, її світогляду; стимулювання стійкого інтересу до навчання, організацію діяльності з ме­тою прояву і закріплення соціальне значущих якостей; орга­нізацію спільної творчої діяльності з метою розвитку соці­альне значущих якостей учнів

перцептивні вміння, що виявляються в загальному умінні сприймати й розуміти партнерів по взаємодії; адек­ватно інтерпретувати поведінку, протистояти стереотипам сприйняття тощо;

- комунікативні вміння, спрямовані на організацію педагогічного спілкування: встановлення психологічного контакту з учнями, їхніми батьками, колегами, обмін інформа­цією, вміння регулювати й управляти процесом, налагоджу­вати зворотний зв"язок, педагогічно доцільні відносини.

Вагомим для педагога є наявність педагогічних здіб­ностей.

Педагогічні здібності — сукупність психічних особливостей учите­ля, необхідних для успішного оволодіння педагогічною діяльністю, її ефективного здійснення.[]

Основними їх показниками є швидкість, надійність і лег­кість засвоєння педагогічної діяльності.

Систему педа­гогічних здібностей утворюють:

організаційні здібності (виявляються в умінні вчите­ля організувати учнів, розподілити між ними обов"язки, спланувати власну діяльність і діяльність учнів, організу­вати й оцінити її та ін.);

дидактичні здібності (передбачають конкретні умін­ня підібрати і підготувати навчальний матеріал, наочність, технічні засоби навчання; доступно, ясно, виразно, пере­конливо і послідовно викладати навчальний матеріал; сти­мулювати розвиток пізнавальних інтересів, духовних по­треб та ін.);

перцептивні здібності (виявляються в толерантності, чутливості до особистості, здатності сприймати й розуміти іншу людину, її психологічний стан за зовнішніми ознака­ми; професійній проникливості, пильності, інтуїції та ін.);

- комунікативні здібності (передбачають наявність по­треби в спілкуванні, здатність налагоджувати контакти з уч­нями, їх батьками, колегами, керівниками навчального за­кладу; здатність викликати позитивні емоції у співрозмов­ника і відчувати задоволення від спілкування; здатність до співпраці, що виявляється в допомозі учням усвідомити свою своєрідність як необхідну для спілкування цінність);

сугестивні знання (виявляються в емоційно-вольово­му впливі на учнів);

дослідницькі знання (уміння пізнати й об"єктивно оцінити педагогічні ситуації, процеси);

- науково-пізнавальні знання (здатність до засвоєння наукових, фахових знань). До педагогічних здібностей також належать: висока пра­цездатність, динамізм особистості (здатність активно впли­вати на іншу особистість); емоційна стабільність (володіння собою, самоконтроль, саморегуляція); оптимістичне прогно­зування (передбачення розвитку особистості з орієнтацією на позитивне в ній); креативність (здатність до творчості, генерування нових ідей, уникнення традиційних схем, опе­ративне вирішення проблемних ситуацій); впливовість (зда­тність впливати на психічний і моральний світ дітей в пев­ному напрямі, зближуватися з ними, здобувати довіру, лю­бов і повагу, глибоко проникати у їх внутрішній світ, конструювати, проектувати його) тощо. []

Комплекс таких здібностей є важливою передумовою ус­пішного оволодіння педагогічною професією.

Професійні якості віддзеркалюють єдність професійно­го та особистісного компонентів педагогічної діяльності. Врахування і прогнозування їх впливу є необхідною умо­вою успішності педагогічної діяльності.

Професійні якості — індивідуальні особливості суб"єкта діяльності, що впливають на її ефективність та успішність і є стійкими, суттєвими, рів­ноцінними та вираженими.

До професійних якостей відносять:

професійне мислення: аналітико-конструктивний склад, самостійність та критичність мислення, гнучкість, ди­намічність, продуктивність, творчість, відкритий тип пізна­вального ставлення, ерудиція, установка на засвоєння сис­теми знань, передового педагогічного досвіду і всіх надбань світової та національної культури;

професійну спрямованість: соціальна активність, на­станова на виконання замовлення суспільства щодо фор­мування особистості дитини; ставлення до професії, що ви­являється в системі мотивів, особистісних смислів і цілей,принциповість, високий рівень професійної мотивації, адек­ватна самооцінка, адекватний рівень домагань, цілеспря­мованість, гуманістична спрямованість, ідейна перекона­ність, позитивне ставлення до себе;

експресивні якості: емоційно-вольова стабільність, стійкість до стресу, оптимізм, емоційна сприйнятливість, витримка, оптимістичність, самоконтроль;

- організаційні якості: відповідальність, працездат­ність, дисциплінованість, ініціативність, вміння організо­вувати себе, наполегливість;

комунікативні якості: контактність, емпатійність (уміння співпереживати оточуючим, оцінювати різноманітні ситуації з їх позицій, здатність виявити своє розуміння), терпимість, тактовність, рефлективність (здатність людини уявити собі, як її сприймають інші), толерантність.

До професійних належать і якості, набуті у процесі про­фесійної підготовки, пов"язані з отриманням спеціальних знань, умінь, способів мислення, методів діяльності: володіння предметом викладання, методикою його викладання, психологічна підготовка, загальна ерудиція, широкий культурний кругозір, педагогічна майстерність, володіння педагогічними технологіями, захопленість наукою, любов до професії, що ви­ражається у відданості своїй справі, бажанні працювати, напо­легливості, дисциплінованості, радості від досягнення навча­льних і виховних результатів, постійному підвищенні вимог­ливості до себе, власної педагогічної кваліфікації.

Важливу роль відіграють особистісні якості педагога.

Особистісні якості педагога — якості, які виявляються у фаховій діяльності, професійних зв"язках, спілкуванні, визначають поведінку педагога і характеризують його як фахово самодостатню, від­повідальну особу.

У своїй сукупності ці якості формують передумови для створення сприятливих відносин у педагогічному, учнів­ському колективах, ефективної педагогічної діяльності. Найважливішими серед них є: людяність, співчуття, гуман­ність у помислах і діях тощо.

Працю справжнього педагога живить віра в людину. Він повинен бути оптимістом, глибоко вірити в сили й мож­ливості дітей, бачити насамперед їх найкращі риси «про­ектувати хороше» (А. Макаренко). Водночас учитель не по­винен ідеалізувати дітей, ігноруючи недоліки. Учитель — це завжди активна, творча особистість, організатор життя уч­нів, лідер. Педагогічне керівництво учнівським колективом зобов"язує його бути винахідливим, толерантним, виявля­ти терпимість до дітей. Однак не можна заохочувати дії та вчинки учнів, які суперечать суспільним, моральним нор­мам, чи шкодять дітям або оточуючим.

Уважність і спостережливість допомагають вчителю враховувати найменші зміни у настроях, самопочутті уч­нів, корегувати подальшу роботу, обраний план дій.

Обов"язковою нормою є ставлення вчителя до учнів, яке виявляється в оцінюванні їх знань, умінь, вчинків. Будь-які прояви несправедливості з боку педагога ображають, обурю­ють учнів, завдають шкоди навчанню і вихованню.

Неадекватні емоційні реакції учнів можуть провокува­ти аналогічні й у вчителя, тому необхідними його особистісними якостями є витримка і стриманість/ []

РОЗДІЛ 2: ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ РОЛІ ВЧИТЕЛІ У СУСПІЛЬНОМУ РОЗВИТКУ

2.1ВИВЧЕННЯ МОТИВІВ ВИБОРУ ПРОФЕСІЇ ВЧИТЕЛЯ.

Професія педагога – одна з головних у сучасному світі. Від його зусиль, майстерності та компетенції залежить майбутнє суспільства. Педагог – це людина, яка більшу частину свого життя займається вихованням та навчанням. Якщо зупинити процес навчання, то нові покоління не отримають знань, які потрібні для підтримки культурного, економічного і соціального прогресу.

Отже, проблема вибору педагогічної професії завжди актуальна, насамперед у сучасних умовах демократизації суспільства, зміни структури і змісту освіти та її гуманізації. Тому довузівська підготовка в різних навчальних закладах є перспективною і виступає необхідним елементом системи “загальноосвітня школа – вищий навчальний заклад”.

Видатний педагог К.Д.Ушинський відстоював ідею створення спеціальної підготовчої вчительської школи, призначення якої – підготувати молодь для подальшого навчання. Педагогічна підготовка, на його думку, мала включати такі компоненти:

1) цілеспрямований відбір учнів, виявлення їх здібностей до педагогічної діяльності;

2) вивчення основ наук, необхідних у майбутній педагогічній діяльності;

3) вироблення в учнів умінь та навичок висловлювати власні думки;

4) залучення учнів до загальнопедагогічної діяльності як найкращий метод перевірки здібностей та особистісних якостей майбутніх учителів.

К.Д.Ушинський писав, що у підготовчій школі можливе розкриття здібностей або відсутності здібностей бути вчителем, тому навчальному закладу буде легше уникнути помилок у відборі майбутніх спеціалістів. Учні, які мають педагогічні задатки та зацікавленість педагогічною професією, оволодівають необхідними знаннями швидше, ніж ті, що їх не мають [1; 436]

Поява різноманітних видів довузівської підготовки вимагає їх вивчення та дослідження, а також виявлення їх впливу на вибір професії, на ефективність майбутньої професійної діяльності. Мета довузівської підготовки – не тільки допомогти абітурієнту підготуватися до вступних іспитів або співбесіди та вступити до вищого навчального закладу, але й зробити усвідомлений вибір професії.

Проблема довузівської підготовки досліджується в роботах Є.А.Климова [2], С.Н.Чистякової [4], А.Д.Сазонова [3], Є.М.Павлютенков [5] та інших.

. Нині існують такі види довузівської підготовки, як:

– навчання на факультеті довузівської підготовки;

– підготовчі курси;

– педагогічні класи;

– система “Школа – ВНЗ”;

– система “Коледж – ВНЗ”;

– центри профорієнтації;

– заняття з репетитором тощо.

У моєму дослідженні вивчалася довузівська підготовка в інтервалі одного року до вступу у ВНЗ.

Мета проведеного дослідження:

– виявлення реальних чинників, мотивів, які впливають на вибір старшокласниками педагогічної професії;

– вивчення впливу довузівської підготовки на вступ до коледжу. Дослідження проводилося серед учнів 9-11-х класів м. Вол-Волинського ЗОШ №2 і №5 і 1-го курсу педагогічного коледжу ім.А.Ю.Кримського.

Вивченням мотивів вибору педагогічної професії було охоплено 135 слухачів які орієнтувалися на вибір професії вчителя. Слухачам були запропоновані анкети, відповіді на запитання яких допомогли у вивченні мотиваційної сфери сучасних старшокласників (дивись анкету №1, дивись додаток 1).

Аналіз відповідей дозволив виділити такі мотиви вибору старшокласниками педагогічної професії.

1. Провідним мотивом для учнів є значущість професії для суспільства (83% відповідей).

2. Більшість школярів зазначають, що можуть стати цінними для суспільства (52%) і реалізувати свої здібності до педагогічної професії (49%).

3. Деякі учні (36%) упевнені, що їх особистісні якості, знання, зацікавленість та нахили відповідають вимогам до педагогічної професії.

При цьому 66% опитаних вважають, що вони самостійно прийняли рішення щодо вибору педагогічної професії, 27% – вибрали професію за порадою батьків; 2% – продовжують сімейну традицію; 2% – за порадою друзів; 2% – за порадою вчителів.

4. Четверта частина учнів (25%), які брали участь у дослідженні, вважають професію педагога престижною і сподіваються досягти високого положення у майбутній діяльності.

5. Мотиви, пов’язані з оплатою праці вчителя, а також можливістю розкритися у творчості, у старшокласників майже відсутні. Це обумовлено браком чітких уявлень про особливості педагогічної діяльності.

Узагальнені результати відповідей слухачів наведені у таблиці №1.

Таблиця 1

Характеристика мотивів вибору педагогічної професії слухачами

п/п

Основні мотиви вибору професії вчителя

Показник відповідей слухачів

1.

Порада батьків

27%

2.

Сімейна традиція

2%

3.

Порада друзів

2%

4.

Порада вчителів

2%

5.

Самостійне рішення

66%

6.

Престижність професії

25%

7.

Умови праці

18%

8.

Матеріальні блага

19%

9.

Суспільна значущість професії

83%

10.

Відповідність вимогам до професії

36%

11.

Можливість використати свої здібності

49%

12.

Творче розкриття

6%

13.

Можливість стати цінним для суспільства

52%

14.

Самовдосконалення та можливість досягнення високого статусу

37%

На основі аналізу наведених у таблиці 1 показників мотивації вибору педагогічної професії можна зробити висновок, що більшість слухачів підготовчих курсів готується до вступу у педагогічний коледж усвідомлено. Школярі усвідомлюють значущість професії вчителя, прагнуть розвинути та використати свої здібності, принести користь суспільству. Вони достатньо ознайомлені з вимогами обраної професії, тобто мають певний рівень педагогічної компетентності ще до вступу у ВНЗ.

Крім того, у дослідженні вивчалися чинники, які впливають на вибір професії і вступ до педагогічного коледжу. Опитування проводилось серед студентів 1-х курсів,. У роботі я використовувала метод контент-аналізу. Студентам було поставлено два питання:

1) Що допомогло Вам вступити до пед.коледжу ім А.Ю.Кримського

а) особистісні якості;

б) зовнішні умови?

2) Що заважало вступити до коледжу

а) особистісні якості;

б) зовнішні умови?

Наведу декілька прикладів відповідей на ці питання:

“Серед особистісних якостей, які допомогли мені вступити до коледжу, хочу назвати схильність до технічних дисциплін, гарну пам’ять, успішне навчання у школі. До зовнішніх чинників, які сприяли моєму успішному вступу, я відношу додаткові факультативні заняття у школі. Якщо говорити про те, що заважало при вступі до коледжу, то найголовніше – нестача часу для поглибленої підготовки до іспитів”.

“При вступі до педагогічного коледжу мені допомогли знання, здобуті в школі, і мої особистісні якості: самоповага та відповідальність перед батьками. Також допомогли вчителі, які дали додаткові знання.

Дуже заважали зовнішні фактори, наприклад, важко одночасно готуватися до іспитів у школі та коледжу…”

Мною були опрацьовані всі (65) відповідей студентів на питання “Що допомогло вступити до коледжу (особистісні якості)?” Подаю їх у таблиці 2.:

Таблиця 2

Особистісні характеристики

Місце

Кількість відповідей

Цілеспрямованість, наполегливість, сила волі, працездатність

І

60

Увага, мислення, пам’ять

ІІ

40

Зацікавленість, схильність до технічних наук

ІІІ

34

Бажання навчатися, здобути вищу освіту

ІV

20

Самовдосконалення, самоосвіта

V

15

Самоповага

10

Знання

VІІ

9

Любов до дітей

VІІІ

5

Любов до професії

ІХ

3

Отже, я виявила провідні особистісні якості, які допомагають вступити до ВНЗ – цілеспрямованість, наполегливість та сила волі. Це дійсно ті якості, що дають змогу людині подолати труднощі і перешкоди, досягнути поставленої мети.

На питання “Що допомогло вступити до коледжу (зовнішні фактори)? студенти відповіли:

Таблиця 3

Зовнішні умови

Місце

Кількість відповідей

Допомога батьків, близьких та родичів

І

42

Кваліфіковані вчителі ЗОШ, класні керівники

ІІ

41

Викладачі коледжу заняття на підготовчих курсах, з репетиторами.

ІІІ

38

Золота (срібна) медаль, І-ІІІ місце в олімпіаді.

ІV

6

Підтримка друзів

V

5

Навчання у спеціалізованому класі

3

Пощастило

VІІ

2

Згідно з цим підтверджується припущення, що головний зовнішній чинник вступу до ВНЗ – підтримка батьків та близьких людей, це емоційно-психологічна та фінансова підтримка

Відповіді на питання “Що заважало вступити до коледжу (особистісні якості)?” можна показати у такому вигляді:див.таб.4

Таблиця 4

Особистісні характеристики

Місце

Кількість відповідей

Нервове напруження, зайве хвилювання, надмірна відповідальність

І

16

Відсутність бажання готуватися до вступу

ІІ

15

Страх, побоювання

ІІІ

10

Невпевненість у собі

ІV

8

Стомленість

V

7

Розгубленість, неуважність, неорганізованість

6

Бажання іншої професії

VІІ

4

Відсутність уміння висловити свої думки

VІІІ

3

Таким чином, більш за все абітурієнтам при вступі заважають нервове напруження, зайве хвилювання, тобто емоційний стан, притаманний відповідній ситуації. Далі ми бачимо деякі ситуативні прояви факторів індивідуально-типологічних рис старшокласників.

На питання “Що заважало вступити до коледжу (зовнішні умови)?” студенти відповіли:див.таб.5

Таблиця 5

Зовнішні умови

Місце

Кількість відповідей

Заняття у школі

І

15

Відсутність вільного часу

ІІ

8

Навчання у ЗОШ, де не було спеціалізованого класу

ІІІ

5

Багато навчального матеріалу та інформації

ІV

4

Відсутність житла в іншому місті

V

3

Фінансові проблеми

2

Показники цієї таблиці свідчать про те, що найчастіше студенти називають головний зовнішній фактор – подвійне навантаження під час випускних іспитів на ПК, які є вступними до коледжу та відсутність вільного часу.

Усе сказане, дозволяє зробити висновок, що довузівська підготовка посилює мотивацію вибору педагогічної професії, сприяє адаптації до навчання у педагогічному ВНЗ, збагачує процес навчальної діяльності. Довузівська підготовка є одним з головних чинників вибору педагогічної професії і потребує подальшого дослідження.

ВИСНОВКИ

Отже вчитель головна особа в процесі втілення ідей науковців в життєву практику. Важко переоцінити його роль у моральному, соціальному вихованні школяра, адже вихователь впливає на формування поглядів учнів та їх поведінку, і тим самим коригує процес формування майбутнього громадянина.

Педагог здійснює та відповідає за розвиток, освіту і виховання учнів. Крім надання знань, він повинен бачити соціальні, моральні та емоційні проблеми школярів. Орієнтуватись в психологічній ситуації дитячого колективу, вміти визначити лідерів, мати з ними позитивний контакт, ставити самому собі високі моральні і професійні вимоги і власним прикладом пропонувати учням моделі поведінки або дій.

Тому для вчителя дуже важливо мати авторитет у класі. Саме він повинен чітко визначити для дітей , що дозволено, а що – ні, намагатися знайти баланс між авторитарним і демократичним стилем спілкування і роботи з дітьми. Товариські і довірливі відносини між вчителем і школярами мають співіснувати з усвідомленою субординацією, повагою і дисциплінованістю. Адже вчитель не повинен зловживати своєю владою і не ставати диктатором своїх власних ідей. Учні очікують, що педагог дасть їм відчуття безпеки, через те, що він справедливий, може впоратися із проблемами , правильно розсудити складну ситуацію. Дуже важливо берегти і зміцнювати цю дитячу віру.

Звернемо увагу на особливості у педагогічній роботі, які виділяють педагоги як важливі у процесі виховання громадянської особистості :

- індивідуальний підхід, надання кожному учневі персональної уваги з урахуванням особистих властивостей;

- контролювання процесів навчання;

- сприяння співпраці в різних напрямках: з учнівськими колективами , з батьками, з урядовими і неурядовими організаціями; в професійному педагогічному плані – з організаціями, що забезпечують теоретичну і методичну базу школи, з видавництвами;

- диференційований підхід до учнів з різними можливостями і здібностями;

- підтримка вчителем учнів, що переходять із однієї ланки освіти в іншу, особливо із початкової школи в середню. Виявляється той факт, що вчителі середньої школи дуже часто не компетентні в питаннях щодо змісту освіти початкової школи, що має дуже негативні наслідки. Тому важливе співробітництво в цьому аспекті вчителів всіх ланок школи між собою і з учнями;

- групова форма навчання, яка моделює співіснування у суспільстві.

- Тобто до основ двох національних культур, двох мов, носіями яких є батьки, приєднується мова і культурна та національна спадщина Варто зауважити, що система освіти в країні сама сприяє підтримці родинної культури. Якщо є бажаючі, держава може фінансувати роботу педагогів-спеціалістів;

- оптимізація процесу навчання, в якому одну із головних ролей відіграє особа вчителя. Певні особливості відзначаються у початковій школі. В ранньому дитячому віці педагог крім дидактичних функцій має виконувати функцію близьку до родинної. Надалі вчитель може стати старшим товаришем для дитини, що позитивно впливає не тільки на навчання школяра, а і на виховні процеси, які комплексно формують у дитини громадянські позиції. Дитині необхідна емоційна підтримка дорослої людини, керівництво в елементарних діях і вчинках та їх коригування [4].

Перед сучасними вчителями також постають проблеми, з якими вони

стикаються на протязі життя і роботи, які треба знати, очікувати і вміти їх розв’язати. Значну роль у ефективному вихованні майбутнього громадянина відіграють заклади, що займаються підготовкою вчителів. Вони мають надавати необхідні знання і формувати громадянські позиції особистості самого вчителя [5]. В «Декларації принципів толерантності» , що була схвалена Генеральною конференцією ЮНЕСКО в Парижі 16 листопада 1995 року зазначалося: «… слід приділяти особливу увагу питанням підвищення рівня педагогічної підготовки, навчальних планів, змісту підручників та занять, удосконалення інших навчальних матеріалів, застосовуючи нові освітні технології з метою виховання чуйних і відповідальних громадян, відкритих до сприйняття інших культур, здатних цінувати свободу, поважати людську гідність та індивідуальність, запобігати конфліктам або розв’язувати їх ненасильницькими засобами» [2, 12]Значна увага приділяється можливостям нових інформаційних та телекомунікаційних технологій, які виводять освіту на новий рівень, забезпечують вільний доступ до освітніх ресурсів широким шарам населення незалежно від місця проживання. Мережеві технології Інтернет є вирішальним чинником у розвитку дистанційних методів навчання та інформатизації системи освіти України.

Варто погодитись з фахівцями [2], які стверджують, що "Концепція інформатизації навчального процесу, яка заснована на органічному поєднанні традиційних і новітніх засобів навчання, передбачає поетапне, поступове в .....

Страницы: [1] | 2 |




 




 

Записник:
Вибранних робіт  

На данній час, в нашій базі:
Реферати: 5481
Розділи по алфавіту:
АБВГДЕЖЗ
ИЙКЛМНОП
РСТУФХЦЧ
ШЩЪЫЬЭЮЯ

 

Ключеві слова: Роль і місце вчителя у суспільному розвитку | Реферат

РефератБанк © 2022 - Банк рефератів, дипломні, курсові роботи - безкоштовно.